Три головні фактори (крім імперської суті самої Росії) зробили неминучою нинішню війну. За кожним із них стоїть конкретний політик.
1. Клінтон визнав свою помилку щодо позбавлення України ядерної зброї, котре обернулося сьогодні неймовірною трагедією.
2. Меркель своїми поступками Путіну, особливо, відмовою прийняти Україну в НАТО, цинічними іграми з Південними потоками вселила в нього впевненість, що заради України ніхто на ускладнення з ним не піде й можна дозволити собі збройну агресію. Вона, щоправда, помилковості своєї політики не визнає, й це характеризує фрау не ліпшим чином.
Проте, обидва державні діячі турбувалися (і мали так чинити) в першу чергу, про власні народи, а не про українців.
3. Зеленський такого виправдання не має. А розворот на 180 градусів, котрий він здійснив у своїй політиці після 24.02.22, погодьтеся, автоматично означає, що попередній курс - на примирення з Путіним, гальмування реформ армії та її переозброєння, саботаж підготовки до московитської військової інвазії - був глибоко помилковим, якщо не відверто злочинним. Він призвів до втрат десятків, якщо не сотень, тисяч життів, окупації (сподіваюся, не назавжди) величезних територій
і неймовірних страждань наших людей. Не кажу вже про зруйновану економіку.
Ви чули від президента хоч слово вибачень за це? Я - ні
