Це питання знову збурило інформпростір через позицію Михайла Подоляка.
І воно виявилося одним з тих незручних і дратівливих питань, про які я вже писав у ФБ, і які українська політична еліта воліє не обговорювати.
Але, проблема криється глибше. І щоб розв’язати її, і народу України, ї її політичній еліті треба визначитися з тим, а хто такі ці невгамовні кримські татари?
1. Чи це повноцінна нація, здатна утворити власну державність?
2. Чи це етнос, який є рівноправною складовою української політичної нації?
Розберемося по порядку.
1. Тим, хто знайомий з сучасними теоріями виникнення й розбудови націй, знайомі й головні ознаки нації.
Це —
а) власний національний історичний міф;
б) спільність походження (як генеалогічна так і територіальна);
в) наявність високої культури (тобто, мови, писемності, науки, друкованих видань, сучасної музики, театру тощо);
г) досвід політичного самоврядування, правової організації спільноти на основі рівноправ’я.
Всі ці ознаки у кримських татар є.
Додам, що вони мають багаторічний досвід існування у власній державі, яка була заснована ще в 15 ст. і втрачена в 1783 році (як підкреслював відомий український історик О. Пріцак, одночасно з остаточною втратою ознак суб'єктності й українською козацькою державою).
Навіть перебуваючи у складі Російської імперії, киримли мали свої органи місцевого культурного самоврядування - Курултай, Меджліс.
У 1917 році кримські татари відновили державність, Курултай ухвалив конституцію і проголосив незалежну державу - Кримськотатарську народну республіку, як була розгромлена більшовиками, а її лідери страчені.
А в радянські часи кримські татари зберегли автономію. І хто знає, якби вони не зазнали сталінської депортації, то чи не здобули б , маючи свої органи політичного самоврядування, державну незалежність Криму у 1991 році одночасно з Україною?
Словом, як на мою думку, немає жодних сумнівів, що кримські татари - це нація. І в наукових джерелах кримськотатарська інтелігенція саме так себе однозначно й позиціонує.
Невисока чисельність народу — трохи більше 400 тисяч? Та хіба причина в природному вимирання кримськотатарського народу?
Імперія знущалася й знущається з нього так само як з українців. Але при тому всьому і нація і культура вижили. До того ж у кримських татар велика 4-мільйонна діаспора в Туреччині, яка пильно береже культурну спадщину і за сприятливих обставин, я гадаю, радо повернеться на батьківщину своїх пращурів, як мінімум своїм бізнесом і робочими руками.
А якщо кримські татари -нація, то не хтось сторонній має дозволяти чи не дозволяти кримським татарам автономію, а вони самі вправі вирішувати свою долю відповідно до статуту ООН і права націй на самовизначення закріпленого в резолюціях від 1952, 1970 і 2007 років. Хто хоче, може прочитати.
Чи забажають вони мати територіально-культурну автономію в складі України, чи власну державу — це також вирішувати саме їм. І вони не мають питати дозволу про це якогось “старшого брата” - а чи Росію, а чи Україну.
Звичайно, є загроза, що вони віддадуть перевагу доєднанню до Росії. Ну що ж, значить таким є їх історичний вибір.
Але, щоб позбутися впливу на киримли імперської пропаганди, треба спочатку визволити народ від російського ярма, а потім дати 10-15 років на самовизначення й за бажанням - на поетапне створення власної незалежної держави, закріпивши в українській Конституції відповідне рішення.
Звичайно, нас хвилюватиме доля українців, які проживатимуть на території незалежної кримськотатарської держави. Чи не піддаватимуться вони там утискам? Що ж, це теж можна обумовити в законі про надання народу киримли права на самовизначення.
Хоча подібна ситуація в Криму вже була. Звернуся до доповіді О. Пріцака " Що таке історія України?", виголошеної в 1990 році на І Міжнародному конгресі україністів. У ній історик навів дані перепису, проведеного ханською владою в 1667 році. Відповідно до нього на той час у Криму серед підданих хана було 187 тисяч кримських татар і 920 тисяч православних українців.
Ця цифра, до речі, добре ілюструє тезу: “Чий Крим” історично. А по-друге, є неспростовним доказом: православним українцям у мусульманському Криму жилося не так вже й погано.
Пріцак у цій же доповіді наводить і згадку з “Літопису” Самуїла Величка про те, як отаман Іван Сірко свого часу "наїхав" на кримську територію й забрав із собою християн-українців, які там проживали, аби повернути їх на рідні терени. Але на кордоні понад 3 тисячі “визволених” попрохалися назад, до Кримського ханства: “...бо там лучше сєбє желать житі, нежелі на Руси”.
2. А тепер розглянемо інший варіант вирішення проблеми: кримські татари не є окремою нацією, а лише органічною частиною української політичної нації. А тому жодна автономія їм не потрібна.
Що ж і такий підхід можливий. Але в такому разі треба погодитися з ідеєю, що українська нація створена як мінімум з двох рівноправних корінних етнічних ядер - українського й кримськотатарського етносів.
А якщо вони дійсно рівноправні, то що це значить?
А те, що кримськотатарська історія і культура має вивчатися в школах в рівних пропорціях з історією українського етносу. А кримські хани повинні мати такий самий історичний статус, як київські князі й гетьмани ( бути, як мінімум, зображеними на грошах).
Кримськотатарська мова має отримати статус другої державної чи хоча б офіційної на всій без винятку території України, а вивчення історії ісламу в освітніх закладах здійснюватися в тому ж обсязі що й православ'я.
Це вже не кажучи про те, що діти кримських татар мають отримати право вивчати всі предмети в школах (окрім української мови й літератури) рідною мовою й навчатися нею ж у вищих навчальних закладах. Так само, як українці мають право навчатися українською.
Насправді, створення українсько-кримськотатарської політичної нації є велика історична справедливість. Адже, відповідно до історичних досліджень, тюркська культура спричинила величезний вплив на культуру українців.
Іще одна цікава деталь. За даними антропологічних досліджень, в українцях тече до 30 відсотків тюркської крові. Агатангел Кримський свого часу навіть писав: "...Не тільки спеціалісти антропологи ба й першому ліпшому видно величезну схожість антропологічного типа татар-кримчаків з українцями. З першого погляду й навіть не можна розпізнати чи татарин-кримчак перед тобою, чи українець.”
Тож доведеться забути міф про те, що корінні українці - це нащадки винятково слов'ян і певною мірою вікінгів.
А тепер спитаємо себе: чи погодиться українська етнічна еліта з такою, чесною постановкою питання? Якщо так, то можна запропонувати це й кримсько-татарській еліті.
Р.S. На жаль, вчергове в коментах під постами блогерів, які порушили це питання, панують заклики, на кшталт: “Крим - український і ми не віддамо нікому жоден клаптик нашої землі, ані росіянам, ані кримським татарам".
І йдеться, зауважимо, навіть не про якусь окремішню державність киримли, а лише про автономію в складі України.
Чим це краще від імперської політики Росії?
І справа, скоріш за все не в ментальному великодержавному шовінізмі українців, а в залишках рабського світогляду, коли раб бачить свою свободу не в знищенні рабовласництва як такого, а в можливості самому стати рабовласником...
