Тому що у спадок від СРСР ми отримали радянську «екосистему інновацій»
Цю екосистему можна проілюструвати простою наступною схемою:
НДІ (науково-дослідні інститути) - КБ (конструкторські бюро) - підприємства.
НДІ займались фундаментальними дослідженнями і розробками окремих технологій.
КБ збирали ці окремі технології і на їх базі розробляли готовий продукт.
А підприємства займались кінцевим виробництвом.
Коли розпався Радянський союз, то весь цей ланцюжок був розірваний. Звичайно, допоки в різних установах працювали люди, які знали один одного з радянських часів, то співпраця ще якось підтримувалась. Але зв’язки все одно губились через те, що люди залишали професію. А ще як причина, що КБ часто були окремо від підприємств і заводи в Україні, які колись працювали з КБ в Росії перестали співпрацювати. Якусь інноваційну діяльність підтримували лише підприємства, в яких КБ був теж в Україні, як наприклад Луч, Южмаш, Мотор Січ.
Оскільки, зникла саме ця проміжна ланка, то між НДІ, яких було дуже багато в Україні та кінцевими підприємствами втратився зв’язок. Знову ж таки, це камінь в город Міністрів освіти та науки, які незрозуміло чим займались тоді і зараз. Ну і через відсутність цілісного розуміння в уряду про напрямки розвитку.
І тому в нас виникає така фігня як з мінометами чи снарядами. Незважаючи на наявність радянських технологій, бізнес навіть не знає про їх існування.
