"4 роки президентства Зеленського" - Віктор Бобиренко

"4 роки президентства Зеленського" - Віктор Бобиренко

20 травня 2019 року відбулася вікопомна інавгурація Володимира Олександровича. Треба дещо згадати.

Тут західні лідери вголос нахваляють президента України: він, мовляв справжній лідер і дуже мудрий. Навіть Джордж Сорос щось подібне заявляв.

Зеленський, хто б і що про нього не думав — безперечно харизматичний і має лідерські якості.

Бо саме він закрутив навколо себе Квартал 95. Де не тільки десяток акторів, а і сценаристи, піарники, менеджери. Рекламісти.

Ну і працівники сцени: звук, світло, декорації.

Плюс купа фільмів.

Працювала ціла фірма. І він там був директором.

Але ось що стосується позиції “мудрий” — я би з Соросом не погодився.

Зеленський так і не навчився стриманості.

Згадайте ще його передвиборче: “я вам нічєво нє должен”.

Якщо його не заціловують — він дратується.

А якщо його ще й тикають у щось (що на його погляд його характеризує не як Найвеличнішого бубочку) — він спалахує.

Звідси і “я вам не лох”, і “вийди звідси бандит”, і буксування на Бутусова та інших журналістів.

Людину, яка не може за 4 роки набратися стриманості та дипломатичної розважливості — не мудра точно.

А ще — за 4 рочки можна було б і навчитися говорити.

Ні, з телесуфлера на відосиках вихолдить гарно.

Неперевершені сценаристи. Незвичний і вже забрендований напіввоєнний стиль.

Плюс подвиг народу і ЗСУ.

І парламенти і світові лідери встають і аплодують.

А Володимир Олександрович усе сприймає на свій рахунок.

Бо купа фаворитів це весь час підкреслює.

У боротьбі за вуха лідера перемагають не розумні, а ті, хто захвалює.

А нарцис апріорі не може вважатися мудрим.

Я би наважився прослідкувати за політичною кар’єрою Зеленського. Щоб почати розуміти — де нація спіткнулася. І що призвело до війни.

Зеленського у політиці можна розділити на кілька етапів.

Усі, хто повірив словам Зе!: “Я не політик, я такий як і ви” — мусить знати, що його розвели.

1) з середини 2000-х і до приходу Януковича до влади зеленський був інструментом політики. Його використовували олігархи як політичного кілера. А що? Сказати фас.

Дати кілька меседжів.

Заплатити.

І далі робота сценаристів та трупи.

І так Зеленський і К стали зачищати електоральне поле.

2) Це ж продовжувалося і з приходом Януковича. Стьоб — це сучасна зброя у політиці. Висміяний, вистібаний Кварталом95 політик втрачав електоральну підтримку.

Стібалися і з Януковича. Але по-доброму, не переходячи ліній.

Згадайте і мультики Кварталу. Де собачкою там бігав Наєм, а більшість політиків виглядали тупими.

Та люби Боже правду — у цьому був і позитив. Бо смішний — вже не страшний. Тому на Майдані не було переляку. Хоча, це і просто тому, що українці не перелякані генетично. Та все ж.

3) Під час та після Революції Гідності Квартал спочатку стібався з України в своїх порівняннях та з майданівців (це я про повій та ебанітові палички).

Потім відіграли назад і почали продовжувати свій розгон в Україні, стібучись над усіма на догоду ІгарьВалєрічу Коломойському.

За 4 повістки до армії Зеленський почав з особливою неприязню відноситись до Порошенка.

4) Після виходу “Слуги народу” Зеленський остаточно в’їхав в політику на велосипеді Голобородька.

Хитрий, але не далекоглядний ІВК зрозумів — що це шанс. Серіал був геніальним піар-ходом.

Нам продали те, чого минайбільше хотіли: порядного президента.

І ми забули, що усіх інших політиків “непорядними” зробив на сцені сам Зе!іК. У людей, які не вміють мислити критично — не було шансу. Його обрали.

З особливою жорстокістю було висміяно життєво необхідне. Пам’ятаєте?

Обивателю кажеш: “Армія. Мова. Віра.”, а у відповідь глузливе кварталівське: “А то путін нападьот? Хахаха.”

Тепер не смішно.

5) цей етап карєри Зеленського був найкоротшим. Він почався у Новорічну ніч 31 грудня виступом на 1+1. І вже у середині січня рейтинг Зеленського був вищим за рейтинг Порошенка. Зеленський мовчав, щоб ніхто не бачив страшного: без репетицій тексту і суфлера він говорить нісенітницю. За нього говорили відоси, креативні борди і Дмитро Разумков.

6) І 20 травня — тріумф і початок нового етапу політичної кар’єри. Цей етап був з новими виборами, Богданом і першим урядом Зеленського — Олексія Гончарука. Коли закони на потоці, більшість Слуг наївні кнопкодави.

Але відчуття, що усе кудись летить.

І повний контроль за усіма гілками влади. І прокурор на 100% свій.

7) Новий етап — це переворот Єрмака, який переміг усіх у драчці за вуха нарциса. Склалася ситуація, коли усі рішення наче б то приймаються Зеленським.

Але насправді процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень і контролю за їх виконанням — здійснюється в офісі президента Єрмаком та його командою.

Типовий, хрестоматійний фаворитизм та непотизм.

Почалося велике крадівництво. Яке подавалося некритичному піплу -як нечувана щедрість.

А ще - контроль за більшістю інформаційних площадок.

А ще — контроль над формуванням завтрашньої повістки.

Та, не зважаючи на тотальний контроль — рейтинг Зеленського почав обвалюватися.

І станом на 23 лютого 2022 року — він був на рівні 23-25%.

етап війни. Боневтік. І знаєте, що це було? Він просто перевершив наші очікування. Завжди політики не справджують наші очікування. І ми в них розчаровуємось.

Бо ми — нація підліток. А значить наївні і максималісти. Треба все і одразу.

З переходом від доброти і мімішності — до люті, і готовності до подвигу.

Ми всередині себе думали — що втече. А він не втік. І не втекти — в наших очах почало означати — подвиг.

Ось я не втік із Сум. Але я про себе і знав, що не втечу. А тут нежданчик — і він не втік.

І тепер рейтинг Зеленського — піднебесний.

А далі несподівано для всіх відбулася ще дві надважливі метаморфози, що сталися із Зеленським.

Перша. Наш президент не малює особисто стрілочки на глобусі. На відміну від путіна — він не керує ЗСУ.

І хоча явно недолюблює Валерія Залужного — терпить.

Я думаю, що це необхідна умова Заходу для нашої підтримки.

Але повторюся — нам з цим повезло. Бо уявіть, якби армією керува Єрмак? Страшно?

Друга метаморфоза.

Ми всю дорогу уявляли Зеленського коміком, В комедійному амплуа.

А виявилося, що найкраща роль, яку він зіграв — це роль трагічна. І у нього виходить.

І ми обов’язково побачимо ще й іншого Зеленського.

Але це залежить від того, якою буде наша перемога: повною і беззаперечною? Чи частковою?

І яким стане післявоєнний президент?

Бо вже зараз очевидно, що ми воюємо за цивілізаційні цінності. Але методи Офісу такі, що нагадують (у кращому випадку) Орбана.

У мене є гіпотеза з цього приводу.

Але її ще потрібно обсмоктати.

З 5м роком Зеленського на посаді усіх нас.

Слава Україні!