Трагедія України не в тому, що нас не беруть в НАТО.
Справжня трагедія полягає в тому, що вступ в НАТО розглядався як ЄДИНИЙ СЦЕНАРІЙ вирішення всіх наших проблем.
І до якихось інших сценаріїв, менш привабливих для нас, ми просто не готувались.
Саме тому ми не переводили економіку на воєнні рейки. Саме тому, замість системної роботи по створенню потужного ВПК, в нас займались косметичними змінами заради PR.
Логіка була наступна. Все що треба для перемоги - нам дадуть союзники. Завдяки західній допомозі ми швидко переможемо Росію. Після цього нас приймуть в НАТО і вже більше ні про що не треба буде хвилюватись.
Коли зараз цей план не спрацював, то в нас починають ображатись на НАТО, бо ті не виправдали наших очікувань.
Знову ж таки, не виключаю, що в майбутньому ми колись може і станемо членами НАТО, але це може бути або через рік, або через 5, або навіть 10.
Тому повторюсь. В нас немає плану Б. І немає розуміння як протистояти ворогу в довготривалій перспективі.
Зараз про це не кажуть публічно, але ситуація з дронами в нас катастрофічна.
Мій знайомий, який зараз воює на Лиманському напрямку, каже, що такої концентрації дронів він ще ніколи не бачив. Хоча був і на Херсонському напрямку, і в Бахмуті.
Однак, те ще зараз відбувається це вже зовсім інший рівень війни. Дрони у ворога це вже як окрема самостійна армія.
Я в нього питаю: а якщо порівняти з кількістю наших дронів? Відповідає: різниця в десятки разів. Якщо ми дрони економимо і використовуємо для якихось конкретних цілей, то вони їх не економлять взагалі і запускають масами.
Каже, ти навіть не уявляєш скільки проблем вони нам створюють. Є такі, що можуть 3 години висіти над позицією, а ти боїшся пошевелитись, щоб себе не видати. А є такі, що лише шукають мішені, щоб на їх голову скинути боєприпас.
І я йому не кажу, що насправді це лише початок, а далі буде ще гірше. Бо ворог стрімко нарощує виробництво.
Єдине незрозуміло на що розраховують наші лідери економічного фронту?
