Теоретично, слова Воллеса про невдячність могли бути проявом емоцій. Коли те ж прозвучало з вуст Салівана, стало ясно, що це продумане колективне рішення. А коли почалися зливи в пресу про загальне обурення партнерів стилем дипломатії Зеленського й шкодою, яку він завдає країні, сумнівів не залишилося - це елемент нової політики партнерів у ставленні до українського керівництва.
Не знаю точно, яку саме мету вони переслідують, просто ставлять Зеленського «в стійло» чи зумисне працюють на зниження його рейтингу (з прицілом на майбутнє).
Враження таке, що друге спрацювало точно. І нинішній етап політичної карʼєри Боневтіка вже розділився на два - «до» й «після» Вільнюса.
Заява Залужного щодо Криму: «Я візьму Крим, мені начхати, і ніхто мене не зупинить» - погана заява. З єдиної причини - вона точно не збільшить кількість і якість зброї, котру нам передають союзники (зменшити може).
Єдиний варіант пояснення, котрий би мене якось утішив у цій ситуації - що Залужний уже прийняв рішення й таким чином починає своє входження в політику. Щоправда, тактично цей хід не бездоганний, бо серйозна людина не може сподіватися переграти природженого популіста на його полі
