Я, здається, єдиний, хто робив за останнє десятиліття (разом із інститутом професора Бураковського) комплексне дослідження української корупції. Тому, мені найпростіше оцінити щирість міністра фінансів, коли він говорить про «найнижчу корупцію».
У нас шалений регрес порівняно з постмайданною владою в питаннях транспарентності влади (де ми вже були в 2018 серед світових лідерів). І шалений регрес у економічних результатах роботи держпідприємств (найяскравіше підтвердження крадійства влади). І неприхований регрес у певних інших ключових галузях, де Порошенку-Яценюку-Гройсману вдалося практично викорінити корупцію - наприклад, повернення ПДВ). І небачені досі зловживання в оборонці (мільярд баксів на зброю, заплачений півтора роки тому авансом, за який не поставили навіть їржавого цвяха, памʼятаєте?)
Я тут можу багато що перераховувати, але факт залишається фактом - міністр фінансів відверто й ганебно бреше. Що, мабуть, є найпершою й найважливішою умовою приналежності до зеленої команди.
П.С. Єдина зміна на краще: НАБУ Кривоноса працює ефективніше за НАБУ Ситника. Але, враховуючи традиційне шефство над органом американців, це навряд чи можна поставити в актив влади. Можливо, й навпаки: свідчить, що красти в умовах моновлади стали більше, тупіше й нахабніше