Розповім одну історію, яка дуже яскраво відображає усю підлість та дволикість кремля.
23 серпня 1939 року у Москві Голова Ради Народних Комісарів та за сумісництвом Нарком іноземних справ В`ячеслав Молотов та Імперський міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп підписали договір про ненапад. В історії він відомий як "Пакт Молотова-Ріббентропа", набагато менш відома друго його назва - "Пакт Сталіна-Гітлера".
Набагато пізніше людство дізналося, що цей договір насправді був угодою про спільний напад на Польщу і розподіл Європи між нацистами та комуністами, а відтак і початком Другої світової війни.
Як згадують стратники Сталіна, після того, як той із задоволеним виглядом (подивіться на фото) потиснув руку нацистському міністру і за спиною Ріббентропа зачинилися двері, "кращий друг радянських фізкультурників" кинувся танцювати лезгінку, радісно вигукуючи: "Обманув! Обманув Гітлера!".
І дійсно, після нападу Німеччини на Польщу з Берліна градом посипалися вимоги до Сталіна виконати свою частину договору й вдертися до Польші зі свого боку. Але з Москви відповіли у тому дусі, що трохи не готові, але як тільки, так вони зразу...
От і вийшло, що Німеччина залишилася сам на сам проти Англії та Франції, які оголосили їй війну. А СРСР буцімто був "не при справах", адже ніхто тоді не знав про таємний додаток до "Пакту Сталіна-Гітлера", в якому, власне, й ділилася Європа. Так комуністи з числа призвідників і винуватців тієї війни випали й чекали...
Чекали чого? Чекали поки нацисти та країни західної демократії знекровлять один одного у війні. А потім, вибравши слушний момент, Сталін кинув би свої танкові орди та хмари літаків на "визволення" Європи від нацистів. І Європа засипала б сталінські танки квітами. Принаймні спочатку, поки слідом за танками не прийшли чекісти з холодними серцями, кривавими руками і порожніми головами. А за ними окупаційні адміністрації з контаборами ГУЛАГу, колгоспами та іншими "принадами" радянського "соціалізму".
Відомий сталінськй холуй, болгарський комуніст, голова Комінтерну Георгій Дімітров навів у своєму щоденнику слова "кращого друга фізкультурників", сказані на самому початку війни:
"Ми не проти, щоб вони побилися гарненько й послабили один одного. Непогано, якщо руками Німеччини буде розхитано становище найбагатших капіталістичних країн (особливо Англії). Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої щоб краще побилися".
Але сталася страшна для Сталіна несподіванка. Ніякої довгої виснажливої війни не вийшло - влітку 1940 року німці напрочуд легко розбили Францію, яка капітулювала, та британський експедиційний корпус. Сталін був шокований та аж пінився з люті.
Згадував найближчий соратник кремлівського вождя Микита хрущов:
"Сталін... дуже нервово вилаявся на адресу урядів Англії і Франції за те, що вони допустили розгром своїх військ. Сталін тоді дуже гарячкував, дуже нервував. Я рідко бачив його таким. Він взагалі на засіданнях рідко сидів на своєму стільці, а завжди ходив. Тут він буквально бігав по кімнаті і лаявся, мов візник".
А потім наказав своїм дипломатам готувати ще одну зустріч Молотова та Ріббентропа. Її підготували. Протягом 12-13 листопада 1940 року Молотов побував у Берліні, де вів переговори не лише з Ріббентропом, але й самим Гітлером про приєднання СРСР до союзу з Німеччиною, Італією та Японією.
І не з провини комуністів цього не сталося - Гітлер не схотів, як Молотов (насправді Сталін) не тиснув і не наполягав - надто великі "апетити" були у Кремля, надто великі вимоги ставилися в якості умови для приєднання до "Осі".
