Сьогодні я продовжу тему про те, що наболіло. Про те, що не бачить світ. Про те, що відійшло на задній план війни і якось вже не зникло з шпальт преси чи інформаційного простру.
Говорячи про війну, насправді, треба говорити багато, кожен день, не змовкаючи ні на хвильку, навіть, коли вона скінчиться. Аналіз сьогодення та військових подій, аналіз ситуації у соціумі та зміни настрою критичної більшості людей на окупованих територіях та на росії – це, насправді, дуже важливо. Згадування жертв війни та загиблих Героїв, біженців та робітників тилу, що допомагають фронту донатами та волонтерством. У війні багато граней, як й гарних, мужніх чи болючих, сумних, так й поганих, таких, як окупація, зрада, загибель, знищення. А ще важливо кожен день нагадувати світу алгоритми війни: сьогодні нас, а завтра вас. Війна, це дуже багатогранна вбивча сила. Якщо забуваєш про це, вона може застати тебе зненацька та знищити.
Багато чого на війні стосується політики. Такий час. От сучасна війна, це ще й технології, інформаційний фронт, навіть історичний, культурний та мистецький. Чому так пишу?-бо це реальність. Перемагає той, хто має сучасні технології, ті ж дрони та сучасне озброєння, керує інформаційними мережами та телебаченням, бо може навіяти людям будь що, а росія вже давно у війні проти нас використовує історичні події, які переписує під себе, артистів, кіно, театри, письменники, які теж пишуть викривлену історію війни, зрад та перемог.
Я з сумом дивлюся на те, що колись було квітучим краєм. Так. Це я про окуповані райони Луганської та Донецької областей. Скільки знищено бібліотек, музеїв, шкіл, різних учбових закладів, гуртків, театрів, а зараз це мертвий край.
Ні, звичайно ж та є люди, а більшість міст, які у тилу ОРДЛО, майже не розбиті. Та й заселяють ці міста добре. Вже на 5 мешканців ОРДЛО, це лише 2 місцевих жителя, які тут жили чи народилися. Здебільшого ОРДЛО – це вже жителі Іркутського, Красноярського краю, Тиви, Дагестану, Осетії, Бурятії, Якутії та інших регіонів росії.
Тобто фактично відбувся геноцид місцевого населення й заміщення його на вихідців з росії. Оце так захист. Оце так намріялася критична більшість мешканців ОРДЛО пожити по-руськи. Тепер соцмережі ОРДЛО забиті скаргами, як їх ґвалтують, принижують, глузують, вбивають «разные русские».
Що цікаво, мешканців ОРДЛО, чоловіків, масово забирають на мобілізацію, «умирать с честью за россию», а ось приїхавши, то ні. Те ж саме вже спостерігають по росії, мобілізація виключно для росіян, а узбеки та таджики, дагестанці та чеченки все більше стають повноправними москвичами. Їх навіть цікаво називають на росії «инорусские граждане». Якось напишу про це.
А скільки знищено природних заповідників. Пам’яток історії та культури. Скільки знищено червонокнижних рослин та тварин.
Наслідки вбивчого відношення росії для екології ми можемо спостерігати по усій росії, але їй мало того, що вона вбиває свою землю, то прийнялася за нашу.
Випалені заповідні степи, зруйновані заповідні мілові гори, зпаскуджено ріки, море, вбито цілі табуни, цілі заповідники тварин.
Якщо світ не трогає, не проймає на емпатію загибель українців, може варто йому показати фото загиблих чорноморських афалін? Чи коней? Чи степи до та після приходу росії?
Я б показувала щодня, як пам’ять, як реквієм кожне місто України, кожне село, кожну родину, які зникли під «братським» сапогом. До та після. Квіти, усміхнені ще живі люди, щасливі родини, заводи, бібліотеки, музеї, оркестри, театри, троянди, трамваї, вікна ще цілих будинків, де ще живі коти, собаки та їх господарі…й пустота, порох, чорний попіл.
Я б кожен день показувала по телебаченню на весь світ викинутих на берег мертвих дельфінів. Це зробила росія! Це вона їх вбила!
Знищені конезаводи, степи, заповідники…
Вплив війни на екологію ще відгукнеться на весь світ. Якщо загибель мільйона українців для світу нічого не варта, він й не згадає про них, їх просто не побачать у статистиці, бо ж вони не вплинуть на температуру повітря, дощі, буревії, засуху, то ось загибель заповідників, моря, річок, птахів та дельфінів, це може змінити дуже багато в екологічній карті світу.
Ви можете сказати, жах, в нас кожен день тисячі загиблих, а вона про дельфінів. Так не чує нас світ. То може варто й про дельфінів, може вони викличуть хоч краплю емпатії та розуміння того, що росія вбиває все живе. Що як не зупинити цю вбивчу машину, вона перемеле усе: людей, цвіркунів, зорі, гори, моря й річки.
Група Інформаційний спротив написала сотні статей про те, що окупанти знищують екологію окупованих територій, і це ще відгукнеться у світі.
Таке враження, що окупанти – це сарана, якась пліснява, пошесть, що вбиває усе живе.
То, коли ми усміхнено кажемо «все відновимо після Перемоги», мені страшно, бо насправді критична більшість суспільства ще не розуміє втрат, втрат, які не відновити, не відбудувати ніколи.
Чи зможемо ми відновити Чорне море, його фауну та флору Криму?
Чи зможемо вичистити умі мінні поля?
Чи зможемо вичистити усі радіаційні та хімічні відходи, що росія звезла в ОРДЛО та в затоплені шахти?
Чи зможемо повернути усе викрадене з музеїв?
А як повернути вбитих тварин? А як повернути до життя усіх вбитих людей?
Дуже погане слово «ми усе відновимо», воно знецінює наші жертви, втрати, пам’ять, а ще, показує, що ми не зробили висновків з війни та окупації. Не усе можна відновити. Не усе можна відбудувати та повернути. Шкода, яку росія спричинила усім нам, усій наших державі, громаді, суспільству, людям, звірам, екології, економіці, культурі, історії вона не рахується грошима, бо таких сум не існує, навіть, якщо зібрати усі гроші усіх країн світу. Усе це втрачене, це ціна нашої Перемоги! Й поки що, це ми платимо, а не окупант.
Але прийде час, й окупанти теж почнуть платити. Бо хліба не ростуть без насіннєвого фонду. А люди не живуть без ліків. А рослини не ростуть без добрив. А риба не живе будь у якій калюжі. А ядерні реактори не працюють на гімні та палках. Як й літаки не літають без ремонту та запчастин. Навіть папір, щоб підтерти їх великоросійську сраку, не виготовляється з будь чого.
Вже зараз бумеранги війни долітають до росії. Особливо це видно у прикордонні, у містах де ще не ведуться бойові дії, але водні та повітряні ресурси мають обіг із зонами бойових дій.
Останній час важко моніторити прикордоння росії ( я писала, як це важливо), бо кожен там публікують фото загиблих чорноморських дельфінів, яких виносить на берег.
Зрештою, заспокоюю себе новинами про те, що на Ростовщині побільшало випадків криміналу від екс-вагнерів, екс-військослужбовців до місцевого населення, грабунків, бійок та зростання невдоволення населення російськими військовими, як ізнахабніло поводять себе у місті. Збільшилась кількість етнічних конфліктів. От зараз ростовчани якось невдоволено шепочуться щодо збільшення у місті біженців з Карабаху, бо ж на Ростовщині й так найбільша вірменська мафія та діаспора.
Але все одно боляче, споглядати на цих найрозумніших дітей моря, вбитих росією.
Чорне та Азовське море найбільше постраждали від російської агресії та діяльності. Як їх лікувати, як відновлювати?
Чи розуміють росіяни наслідки військових дій на морі? Розкиданих мін, постійних вибухів, отого кримського одоробла, що вони звуть мостом, та який наніс страшний удар екології Чорного та Азовського морів.
В соцмережах Ростовщини люди скаржаться на багато чинників, які вже їх лякають: це масова загибель риби, тварин, птахів, нашестя сарани, гусені, які знищили врожай цього року. Однак, це пов’язують виключно з застосуванням пестицидів та гербіцидів місцевими фермерами-вірменами, які не дуже переживають за екологію, а збільшують врожаї за будь яку ціну.
Це, теж звісно важливий чинник екологічної катастрофи, яка насувається на Ростовщину, однак, щодо водних втрат – це війна, це бумеранги.
На сьогодні екологи Ростовщини почали обговорення різких змін, які відбуваються у акваторії Азовського моря, це різке осолонення води.
Осолонення Азовського моря може поставити на межу вимирання відразу кілька видів місцевої риби, вважає один з ростовських екологів. Під загрозою зникнення, на його думку, є карась, щука, язь і стерлядь. Ці риби в Азовському морі і так розселені нерівномірно – в місцях з прісною водою – але в міру того, як море ставатиме більш солоним, вони можуть зовсім зникнути з акваторії. Причиною осолонення Азова стали зміни у глибині та течії Чорного моря, які відбулися після будівництва Кримського моста.
Усе, куди б не доторкнулась росія, куди б не тільки ступила, а й просто поглянула, усе це вмирає. Концентрація невігластва, «спеціалістів» з освітою «лучшего в мире советского образования», корупція та бажання вкрасти за будь яку ціну, усе це призводить до того, що більшість російських проектів, це проекти знищення, бо зроблені без урахування місцевості, геології, екології, та інших важливих чинників. Здебільшого, це або проекти під відкат грошей, або політичні, як Кримський міст.
Що ж, колись Чорне та Азовське моря будуть вільними, звільненими від росії територіями. Може тоді нам вдасться відновити хоч щось, знищене росією.
