Про це завжди соромляться говорити. Типу політики та дипломати не люди.
Вони не п’ють, не курять трави і не займаються сексом.
Пам’ятаю, як у Клінтона ледь витягли зізнання у тому що він колись у юності (не в затяжку, ги) курив шмаль.
А те що він робив з Монікою Левінські — того взагалі не було, не зважаючи на затіяну процедуру імпічменту.
Тут вийшла книга польського журналіста Збігнєва Парафіяновича “Польща на війні”. У ній стверджується, що Зеленський і Дуда здружилисчя під час неформальної зустрічі у резиденції Вісла ще до повномасштабного вторгнення.
Я не знаю, хто кого перепив, яких пісень співали і чи говорили один одному “ти мене поважаєш?”, але це потрібна і правильна поведінкова стратегія. Особливо під час війни.
Я не люблю Зеленського і не вважаю його достатньо компетентним (тут навпаки) у комунікаціях.
Але якщо поляки роблять з цього анекдотичну історію, то це добре. Сподіваюся, що наш не заснув у салаті.
Ну, бо школа КВН вчила вживати міцні напої в малих дозах у любій кількості.
А мені взагалі то довелося випивати з політиками, послами різних країн і у різні часи.
І скажу відверто: спільне застілля часто дає ефект більший, ніж виступи під чавс конференцій. Офлайн за столом — краще онлайна в зумі.
Але найцінніший досвід — це обміни в системі місцевого самоврядування.
Тут офіс президента не допрацьовує від слова — взагалі.
Суспільна думка щодо України у світі підупадає.
Це змінити — елементарно.
Відпускати голів громад, делегації громад (разом або окремо вчителі, бухгалтери, го-шніки, ВПОшники, ветерани) до Європи, у США, Канаду тощо.
І щоби там голова прифронтової громади віщав колезі під чарку — як то воно — вивозити бабусю 80 років з хати, де вона провела життя лише тому, що орки за кілометр. І щоб поплакали разом.
А ще від того, що діти малюють у чорних кольорах.
А ще від того, як важко знаходити попалені іграшки в роздовбаних дитсадках.
А потім разом співали фальцетом “путінлалалала”.
Від цього користі буде більше, ніж від тисячі відосиків найвеличнішого.
І галімих виступів Єрмака на американському телебаченні.
Але офіс не хоче відпускати голів громад у Європу. Вони ревнують.
А даремно.
Я знаю багатьох голів громад в Україні, які сміливо переп’ють і офіс президента України і весь Білий дім.
Вони не підведуть.
Наші безжальні на війні. А в п’янці полонених не беруть.
Ей, в офісі!!!! Думай-те.
