Останнім часом я чую все більше історій про те, що під прикриттям війни та під гаслом боротьби з російським бізнесом в Україні дехто просто протягує схеми свого особистого збагачення. Є різні історії. Наприклад історія мережі ресторанів "Бульдозер-груп", засновником якої є росіянин Олександр Орлов. Влітку 2022-го їх заарештували саме як майно російського ресторатора Олександра Орлова. Всього на 400 млн. грн. Тоді Бюро економічної безпеки (БЕБ) стверджувало, що бізнесмен володів земельними ділянками та іншими активами. Він та його українські партнери казали, що Орлов лише керував закладами, а не володів ними. Але зараз всі ресторани працюють. Злі язики кажуть, що ті, хто пролобіював арешт, отримали бажане і більше не бачать "російського сліду" в цій історії. І таких кейсів величезна кількість.
А ось ще одна історія, про реалії підтримки вітчизняної економіки під час війни та під прикриттям боротьби з російським бізнесом. Коли держава замість того, щоб захищати права українського бізнесу, порушує їх та ставить під сумнів подальшу роботу підприємства. Мова піде про ТРЦ «Оушен плаза» і про те, як чиновники "граються" з тим, що влада в їхніх руках.
До повномасштабного вторгнення ним володіли росіяни та українці. Потім на росіян наклали санкції, їхню долю конфіскували, а ТРЦ закрили, наклавши арешти. Проте українському міноритарію вдалося відновити роботу, реанімувати актив. Для ефективнішого управління об’єктом в умовах війни Ланіта Інвест внесла правки до статуту ТОВ ІС “Либідь”, яке володіє “Оушен Плазою”. Але 24 листопада 2023 року Колегія при Міністерстві юстиції незаконно скасувала статут ТОВ «ІС Либідь». Ба більше: дивним чином у реєстрі серед управителів об’єкту знову з’явився привид підсанкційного російського олігарха Ротенберга - Андреа Валлабах.
Якщо стисло, то історія така. Третиною торгово-розважального комплексу керує український власник – ТОВ «Ланіта» Інвест, яким володіє Андрій Іванов. Дві третини до війни належали російському бізнесмену Ротенбергу. Після повномасштабного вторгнення держава націоналізувала російські частки та зараз виставляє їх на продаж.
Український міноритарний власник ТРЦ «Оушен плаза» доклав усіх зусиль, щоб зберегти роботу ТРЦ, тому що це його актив та його гроші. І така модель поведінки зрозуміла. При цьому комплекс сильно постраждав фінансово. Спочатку через ковід, коли вимушено не працював, а потім був закритий після початку повномасштабного вторгнення, адже мажоритарний акціонер Ротенберг опинився під санкціями. Джек-пот, як кажуть.
Проте через рік ТОВ «Ланіта Інвест» повернула ТРЦ до роботи, і зараз в ньому працює біля 7 тис. людей.
Здавалося б, тепер у ТРЦ є майбутнє: російських власників вичавили, український власник працює і сплачує податки, а у держави з'явився добре підготовлений об’єкт до приватизації, який треба максимально вигідно продати, щоб дві третини об'єкту також приносили прибуток. Найцікавіше, що сама «Ланіта» не претендує на ці частки, про що вони неодноразово заявляли. І це зрозуміло. Такі часи, що дай Боже зберегти те, що є, а не збільшити статки.
При зміні статуту ТОВ “ІС Либідь” “Ланіта Інвест” керувалася зрозумілою логікою: розподілити повноваження між кількома керівниками підприємства та розвести їхні функції. Адже під час війни можуть трапитися різні форс-мажори: директор, який здійснює операційну діяльність, має печатку та одноосібно підписує документи, через можливі обстріли та інші небезпеки не завжди може виконувати свої функції. Зрештою, він просто може бути мобілізований, і тоді діяльність підприємства буде паралізовано. До речі, всі ці нюанси прописані у спеціальній урядовій постанові, яка була прийнята для таких випадків. Адже “Ланіта Інвест” - не єдина компанія, яка може зіткнутися з фізичною відсутністю свого директора через воєнні ризики.
Але наприкінці листопада Колегія Мінюсту прийняла рішення скасувати цей оновлений статут, до чого їх спонукав… екс-заступник Фонду держмайна Олександр Федоришин. Невідомо, якими аргументами керувалися урядовці, проте це виглядає дуже погано.
І те що в переліку уповноважених представників з’явився Андреа Валлабах, який раніше представляв інтереси російського олігарха, виглядає максимально дивно. Але чи здивований хтось? Я – ні! Навпаки, я здивований, що росіяни не протягнули цей фінт раніше.
Фактично замість того, щоб готувати об’єкт до конкурсу на приватизацію, держава грубо порушує права УКРАЇНСЬКИХ приватних власників, чим показує дуже негативний сигнал іншим потенційним інвесторам. Адже на цьому прикладі вони бачать, що можуть вкласти гроші в український об’єкт, але ці кошти ніяк не будуть захищені, їхні права можуть попиратися, а їм навіть захисту нема де шукати. Бо головним «рейдером» виступає саме держава. Чи це така мотивація власникам шукати рішалу абу інвест-няню і домовляться з тими, хто приймає рішення?
В результаті не сумніваюся, що «Ланіта Інвест» піде до суду. І тут може виникнути ще одна правова колізія. Якщо суд визнає скасування статуту протизаконним, будь-які рішення, що будуть прийняті за цей час, також будуть скасовані. І тоді взагалі повстане питання, а чи може держава розпоряджатися цим майном? Хоча ми же пам'ятаємо, як це було при Сенниченку, який ще нещодавно очолював Фонд Держмайна, а зараз у розшуку, куди його подало НАБУ.
Як на мене, це точно не те, що зараз потрібно Україні. Замість того, щоб берегти працюючий бізнес, який створює робочі місця та сплачує податки, а також – залучати інвесторів, держава своїми незрозумілими та незаконними кроками робить усе, щоб будь-які притомні бізнесмени тікали від нас, не оглядаючись. І цим неодмінно скористаються росіяни, адже економічне ослаблення України грає в першу чергу на користь ворогу. І важливо закінчити таку ганебну практику.
