Чим більше дивлюся на бурну істерику навколо теми мобілізації, тим більше розумію, що підтверджуються найгірші мої припущення щодо українців.
Ні. Зеленського обрали не тому, що 73% раптом очмарніли. Його обрали саме тому, що на противагу "Армії. Мові. Вірі" він висунув тезу "Зійтися посередині" та "Просто перестати стріляти". Тому що чимала частина осіб с паспортом України були готові віддати Москві шмат української території - тільки аби не опинитися в окопах самим. Точніше так, були і патріоти що повірили ЗЕ, але ударний його виборець був саме такий.
Ні. Порошенка обрали у 2014 президентом не тому, що українці несподівано прозріли, аби зразу засліпнути. Простіше. Порошенка обрали САМЕ ТОМУ, що він олігарх - в свідомості значної частини громадян. Бо ті хто голосували за Порошенка були переконані, що зараз "цей олігарх" про все домовиться з Москвою, щось Москві віддасть - і його самого буде комфортно потім звинувачувати. Звісно були й патріоти які розуміли переваги Порошенка як організатора - але один тур забезпечили саме вищезгадані типи.
Так, правда така. Для чималої кількості українців тризуб має цінність лише поки він зроблений з ковбаси та сала. Тільки-но тризуб починає складатися з мечів - така Україна їм не подобається. Бо за таку Україну треба жертвувати. А жертвувати вони ду-у-уже не хочуть.
Що там? Держава не забезпечує? Чиновники крадуть? Політики домовляться, а ветеранам залишаться лише їхні рани? Яка дивина! Скабеєва та Соловйов теж говорять про це, з очевидною метою - примусити нас до поразки.
Важко? Та що ви кажете? Я весь 22-й рік пробігав у формі, яку мав від часів добробату. Я вилизував волонтерів аби здобути БПЛА які водив - і забезпечити бригаді очі. Я з кінця в кінець з коптером і автоматом пройшов Павлівку та дачі біля Вугледару - що свістіло біля нас, то буде довго перелічувати. Я знаходив час вести блог. Я на відпочинку в смартфоні роман писав - скоро видам.
Це їм важко?
Коли я йшов до ЗСУ, незрозуміло було геть чисто все. Ми не знали як далі піде війна. Ми не знали важко буде чи ні? Ми знали лише одне - це на рік, як мінімум. А можливо - набагато довше. Ми вже бачили Київщину - поранених, контужених, убитих. Ми чудово розуміли, що від долі не втечеш.
Це їх зараз лякає мобілізація?
Панове, варто чесно визнати. Частині нашого суспільства Україна потрібна рівно до того часу поки вона дає їм можливості НЕ платити податки (за що на Заході шкіру з дупи на вуха натягнуть) і при цьому вільно користуватися безвізом та статусом людини з країни що опирається Москві - який вигризли взагалі то ті хто був поранений та убитий на Майдані. І от ми - ті хто воює зараз.
Тільки-но заходиться не тільки про права, а й про обов'язки, такі громадяни випаровуються. Вони зразу волають: "Дайте можливість здати паспорт і уїхати" - до речі, я дав би таку можливість. Я пропонував дати право не захищати Україну в обмін на згоду ніколи більше не брати участь у виборах. Бо нащо країні такі громадяни? Ця моя пропозиція найбільше збурила як раз ідеологів агресивних ухилянтів - явно тому що Москві потрібно не це.
Коротше. Я кажуть, сніг зійде - буде видно хто де гидив. Війна як раз стала тим фактором який чітко показав - кому Україна потрібна як вища цінність, а кому так - поруч погрітися. Маю хороші новини - це назавжди. Між тими хто воював, волонтерив, працював у критичних галузях та хто просто допомагав чим міг - і тими хто втік бо Україна йому байдужа, між цими людьми уже прірва на віки. Це вже не змінити. Завершиться війна - а прірва залишиться. Повторюю, хтось Україну рятував, а хтось тікав геть.
Поки що можна обрати - з якого боку прірви конкретно ти. Наразі - ще можна. Прийде час коли вікно можливостей закриється назавжди.
Своє майтубнє я планую будувати з тими, хто був небайдужий. З ними надійніше.
А всі інші? Скажіть, а їх сильно цікавлять мої проблеми?
Як я відрізнятиму тих хто рятував від тих хто був байдужий? Просто. Очима. І вухами. Завжди був той, хто бачив і чув. Завжди.
