З мінусів:
1. Репутація Сирського серед військових як людини, що не береже життя солдатів. Дещо радянський тип керівництва. Родичі на росії (що, може бути, лише впливає на інформаційну історію, але не на дії Сирського).
2. Найгірше, на мій погляд - всі його плани будуть точно відомі Зеленському, а значить Єрмаку, і тоді може бути росіянам. В той час коли можливо нас врятували в тому числі ті обставини, що Залужний не ділився всіма планами з ОП. Бо ці діячі надто ненадійні. Тепер є ризик, що ми не будемо мати інформаційної, стратегічної переваги, бо кожен наш крок стане заздалегідь відомим ворогу.
3. Керованість Сирського офісом президента вже зрозуміла. Зеленському будуть потрібні політичні перемоги, і якщо вони не співпадатимуть з військовою доцільністю - його це не обходитиме. Ми можемо битися на смерть за те, що такою ціною утримувати важливо політикам, але не тактично - армії. Як приклад.
4. Зневіра в армії як можливий відбій від заміни "батька" ( яким вважався Залужний), певний процент зниження мотивації. Бо не всі люди створені однаково. Не всім достатньо знати, що захищають країну - багатьом потрібен персональний стимул, який вони знаходять в певних прикладах, особистостях тощо.
З плюсів:
1. В нас вкладено вже стільки грошей, що союзники будуть тримати нас "на плаву" вже по інерції. І тому що страшніше воювати з росіянами самим, ніж нехай воюють українці.
2.Вже відкриті заводи, вже запущені виробництва. Німці з Рейнметал - вже ж розігналися. Турки зі своїми байрактарами і заводом в Україні. Канадійці, інші, про яких я точно не можу знати, але ж воно вже починає набирати темп. Куди воно тепер, якщо нам дозволять згинути, як держава?
3. Хіба, вибачте за цинізм, не гроші правлять світом? Росія сильнішою вже не стане. Ми її зараз залишаємо без експорту нафти, американці методично гасять можливості обходити санкції. Китайські банки відмовляються відмивати російські гроші. Сирський, не Сирський - Росія вже ніколи не стане країною з сильною економікою, вона не відновить п'яту частину знищеного нами її флоту, і скоріше за все не окупує ніякого великого обласного центру України.
І в цьому заслуга не Сирського, не Зеленського, не загалом сьогоднішньої влади - це наслідки роботи Залужного+союзників+інерція від того, що було створено, запущено та налагоджено всупереч діям дилетантів з ОП.
Нам треба не допустити, щоб Залужного посадили за грати, і щоб він мав можливість для подальшої кар'єри - бажано для України - політичної. Бо я, так сталося, читаю більшість телеграм каналів, щоб знати, що і куди прилетіло. Вони всі "зелені". Так ось навіть за простішими спостереженнями, якщо якесь вечірнє звернення Зе набирає три тисячі лайків у зеленої аудиторії - то підтримка Залужного тією ж аудиторією зелених каналів під десять тисяч. Його віднесуть на руках на посаду президента ті самі диванні равлики, які обрали нам Зеленського. Беззаперечно.
Ну а я особисто, якщо не почуваюсь захищеною нашою владою, то точно довіряю ЗСУ та тій зовнішній силі, нашим союзникам, яким кидати Україну на півдорозі точно не вигідно. Ні стратегічно, ні політично, ні економічно в плані майбутніх перспектив нашого спільного на європейському континенті існування.
