1. Війна. Противник просувається. Повільно, з великими втратами, але просувається. КАБи та БПЛА стали вже якоюсь нормою. Протиставити щось ефективне поки не має змоги. Удари по нафтопереробних заводах - це яскраво, круто, але на війну безпосередньо поки що не вплинуло ніяк.
Бойовий дух в армії, м'яко кажучи, депресивний. Навіть ті люди, яких я вважав залізними (на відміну від себе) зараз у дуже пригніченому стані.
2. Політика. Закони щодо посилення мобілізації депутатами саботуються, вже відверто і ні разу не приховано. На фоні пункту 1 це тягне як мінімум на державну зраду, але хто ж їх посадить, вони ж пам'ятники...
Ніяких заходів щодо додаткової мотивації особового складу депутатами також не приймається.
Зрозуміло, що при такому розкладі черг у ТЦК ми не бачимо і не побачимо ніколи.
3. Суспільство. Суспільству розповідають, як все добре, але не дуже добре, бо ЙР можуть поперти в наступ, а ми не готові, але влада молодці. Ну такий от каламбур.
Також суспільство постійно бачить відоси, які дескридитують ТЦК, що теж не додає мотивації. Питання, звідки така кількість відосів і чому вони валять пачками саме зараз - подумайте самі.
Написати щось обнадійливе дуже б хотів, але поки що не виходить, на жаль. Не бачу підстав для оптимізму.
