Ситуація направду виглядатиме карикатурною, позаяк останнім часом з Будапешта лунає геть не проєвропейська риторика незмінного прем’єра Віктора Орбана. Причому, складається враження, що сам мадярський очільник черпає своє антидемократичне натхнення з методичок, укладених пропагандистами Кремля.
До прикладу, ось як Орбан змальовує Захід: "Вони починають війни, руйнують світи, перекроюють кордони країн і пожирають все, як сарана. Ми, угорці, живемо інакше і хочемо жити інакше".
Здавалося б, хочете, — то й живіть.
А послухавши колись найяскравішого антиросійського політика Східної Європи, людину, яка стала символом угорської весни завдяки своїй активності та зокрема – виступу на церемонії перепоховання Імре Надя, страченого радянцями 1958 року, — направду дивуєшся такій несосвітенній трансформації поглядів.
Тоді Орбан виступав за виведення радянських військ з Угорщини, а зараз порівнює Брюссель зі столицею… імперії. Так-так, Євросоюз для мадярського прем’єра майже тотожний покійному СРСР. Саме такі паралелі виникають після того, як ретельніше вивчити контекст орбанівських виступів проти Брюсселя. Наведену вище цитату взято з промови Орбана на урочистостях з нагоди революції 1848 року проти імперії Габсбургів. Саме у цьому спічі він легковажно заявив, що час свого головування у Євроунії має намір присвятити "окупації Брюсселя". "Народи Європи сьогодні бояться, що Брюссель відбере у них свободу. ... Якщо ми хочемо зберегти свободу і суверенітет Угорщини, у нас немає вибору: Ми повинні окупувати Брюссель", - сказав Віктор Орбан.
Якщо оцінювати цей та схожі виступи українського сусіда з такої позиції, то можна дійти саркастичного висновку про те, що Орбан прагне позбавити Київ нового "імперського майбутнього". Адже всі пам’ятають, як хижо і безкомпромісно угорський прем’єр намагався завадити початку перемовин України про вступ до Євросоюзу, і, зрештою, як принизливо змушений був "вийти на каву" під час вирішального голосування.
Фінт з блокуванням Орбанові тоді не вдався, як і, зрештою, спроба завадити наданню Євросоюзом допомоги Києву 50 мільярдів євро. А це, своєю чергою, повпливало і на орбанівські плани виборчої кампанії до Європарламенту. Він дуже хотів використати "миротворчу", а по суті, — антиукраїнську карту на цих елекціях, апелювати до специфічного електорату євро-популістів та радикалів, педалювати теми "втоми від війни", тягаря від утримання українських біженців. Тобто, — увесь джентльменський набір наративів, які шаленими темпами розкручує в Європі російська пропагандистська машина.
Та, слід думати, розрахунок Орбана виявився провальним. Він не зможе переконати навіть євробюрократів у потребі загальмувати інтеграційний процес з Україною.
Щобільше, — у себе вдома Орбан лише наплодив внутрішніх проблем. Причому, джерелом цих проблем стала людина з фідесівського середовища, недавній друг та соратник прем’єра Петер Мадяр. Останніми днями він збирає у центрі Будапешта велелюдні мітинги з вимогою відставки свого колишнього однопартійця.
Протести спричинені недавнім скандалом — відставкою президентки Каталін Новак, яка підписала документ про помилування екскерівника дитбудинку у передмісті Будапешта. Ендре К. – так подають прізвище засудженого за сексуальне насильство над неповнолітніми, — мав відсидіти майже три з половиною роки.
Помилування педофіла глибоко обурило типово католицьке угорське суспільство, і відставка Новак видалося йому надто низькою платою за аморальність. Якщо врахувати, що разом з президенткою своєї посади позбулася і міністерка юстиції Юдіт Варга, і що обидві були фаворитками чинного глави уряду, то можна собі уявити істерику в оточенні Орбана.
Олії до полум’я пристрастей хлюпнув акурат Петер Мадяр – колишній чоловік Варги. Він саркастично натякнув Орбанові на його боягузство: "Навіть на хвилину не хочу лишатись частиною системи, де справжні дійові особи ховаються за жіночими спідницями", - написав Мадяр у фейсбуку. Коли ж однопартійці почали закидати йому зраду, то він, не гаючись, відповів: "Чи був фон Штауффенберг зрадником, намагаючись убити Гітлера?". І анонсував протест вже не тільки у Будапешті, а й по всій країні, на 6 квітня.
Ось у такому непевному, ба навіть скандальному контексті Орбан готується "окупувати" Брюссель. Звісно, це не означає, що він відкладе антиукраїнську риторику у найдальший закуток. Вона йому знадобиться ще не раз і не двічі. Але не для того, аби вбити клин у відносини між двома країнами чи сподобатися своєму кремлівському другу Володимиру, а для того, аби, — як те характерно для Орбана, — щось виторгувати для себе. І якщо раніше цей гендель вимірювався мільйонами європейських (ага, — імперських!) дотацій для угорської економіки, то тепер, найімовірніше, — мова йтиме про втримання влади.
