Усі продовжують говорити про можливий наступ на Суми.
Хоча ворог десь заблукав під Вовчанськом і сили у нього на Північно-Східному фронті обмежені.
Ще раз: наступати вони можуть в оперативній зоні південніше Сейму.
А це у Харківській і Сумській області понад 600 км.
Територія прорізана річками Псел, Ворскла та їх притоками. Вони теж розрізають територію на кілька оперативних напрямків.
І просто гляньте на карту.
Наступати саме на Суми з Суджі — самий неваріант. Бо ліси і болота.
Поб’ють техніку із засад.
Проситься наступ на Білопілля з Тьоткіно.
Ну тут і типу: “месть за РДК”. І можливість перерізати шосе на Глухів і залізницю Суми-Київ в районі Ворожби.
Але знову ж, по карті красиво, а в реальності луки, лісосмуги. Важко.
А головне — далеко від Вовчанська. Бо їм же перекидати підрозділи. Одна справа на 100-150 км. За ніч встигнеш. Інша справа — на 300-500.
Тому найперспективнішим місцем для російського наступу, якщо говорити про Сумщину — є промацування (на більше вони зараз не тягнуть) — від Грайворона (де гуляв рускій легіон “Свобода”) у бік Великої Писарівки.
Бо це і ближче до Харкова.
І там два можливих оперативних напрямки для можливого розвитку:
- на південний захід у бік Охтирки на нафтогазові поля, щоб застращать нашу видобувну галузь.
- або на південний схід у бік Богодухова. Щоб перерізати комунікації на шляхах Київ-Суми-Харків.
Тут і забудов менше. І ланшафти не затоплені.
Це росіяни знають (не подумайте, що я тут таємниці розкриваю).
Але це знають і у нашому генштабі.
Тому, пдрси, заходьте. Вам тута і смертушка буде.
Але знову ж: це не спроба прориву.
Це промацування. Ну і щоб налякати, настращати. І щоб ми побільше резервів сюди відтягли.
А поки-що ворог втрачає в день вже не по 1000, а по 1500 мішків з грузом 200.
Це літо їх останньої ініціативи. Далі здуватися почнуть.
Тримаймося! Без паніки!
Все буде Україна!