Пекін успішно витісняє москву із задвірок радянської імперії, зокрема — з Центральної Азії. «Задвірки» сигнали зчитали правильно, і переорієнтувалися на нового сюзерена… що проявилося на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Астані.
У східній культурі почесті — не лише елемент виявлення поваги, але й визначення статусу гостя. Китайського лідера зустрічали наче верховне божество: до трапу літака примчав особисто президент Казахстану, потішивши Сі цілим арсеналом старечих чиновницьких розваг, — від духових оркестрів до авіашоу. Тоді як бункерний вимушений був задовольнятися компанією премʼєра, який протокольно «конвоював» російського диктатора до місця проведення саміту. Можливо, в путінському авто глава казахського уряду і зіграв бункерному на балалайці, але то була вже позапротокольна подія.
Тут час прояснити, як господар кремля докотився до такої дипломатичної аскези: Китай вправно скористався війною Росії проти України, щоб витіснити РФ з пострадянських колоній, перетягнувши ковдру на себе, — The Wall Street Journal
Торік обсяг торгівлі між Китаєм та Центральною Азією зріс до $98 млрд. Це втричі більше, ніж 2016 р.
Але Сі цього мало. Він зводить залізницю в Європу — в обхід Росії — в межах китайського проєкту "Один пояс, один шлях". Про це Киргизстан і Узбекистан домовилися з Китаєм у червні. Це хороший під-дупник для путіна: раніше значна частина залізничних вантажів з КНР до ЄС проходили через РФ. Тепер кошти за транзит 15 млн т товарів щорічно оминатимуть скарбницю московитів.
Сі покладає на будівництво цього шляху дуже великі надії, і саме тому намагається вдавати нейтральність у питанні війни: адже проєкт "Один пояс, один шлях" не буде реалізовано, якщо Пекін стане ворогом «колективному Заходу».
Не залізницею єдиною: китайські інвестиції в Центральну Азію переманюють робітників, які раніше за безцінь працювали на болотах. Тепер узбеки та казахи залишаються на батьківщині працювати на китайських заводах і фабриках.
Проєкти Пекіну в галузі відновлюваної енергетики допомагають знизити залежність країн від російського газу. Одним словом, Китай активно працює над тим, щоб показати перспективу світлого майбутнього країнам Центральної Азії — у співдружності з КНР. Тоді як путін використовував регіон виключно здебільшого як сировинний придаток та дешеву робочу силу.
Мета Пекіна – обійняти своїми цупкими лещатами весь простір покійної радянської імперії. Тоді як російський диктатор, який сидить на голці китайської військової підтримки, наразі не здатен заперечувати. Навіть більше: путін інколи озвучує китайські темники, як, наприклад, за підсумками саміту попереднього ШОС в Самарканді кремлівський диктатор заявив: «У Китаю є питання у звʼязку з війною в Україні».
Відкрито піти на конфлікт з Китаєм — означає позбавити себе фінансування, захисту і допомоги. Тому путін змушений демонстративно роздувати щоки, злісно надуваючи при цьому губи.
До речі, ось тут важливе опитування щодо зовнішності путіна, — прошу взяти участь.
Найближчим часом — про те, як бункерний намагається помститися Сі дружбою північно-корейським диктатором.
