Хто не зав - це не лише замах на Гітлера. Це повномасштабний військовий переворот в Німеччині з усуненням від влади найодіозніших нацистських лідерів та чорного ордену СС та повного повороту державної політики.
На чолі змови стояли найвищі чини Вермахту та Абверу, а також окремі цивільні дяі. Серед найвідоміших: колишній начальник штабу Сухопуних військ ненерал-полковник Людвиг Бек, який в разі успіху мав стати на чолі держави; колишній головнокомандувач військами Вермахту на Заході генерал-фельдмаршал Ервін фон Віцлебен, який мав стати головнокомандщувачем; генерал-полковник Еріх Гепнер; начальник Абверу адмірал Вільгельм Канаріс; колишній головнокомандувач Сухопутними військами Вермахту генерал-фельдмаршал Вальтер фон Браухіч; головнокомандувач віськами Вермахту на Заході фельдмаршал Гюнтер фон Клюге; командувач групою армій "В" генерал-фельдмаршал Ервін Роммель та інші.
Безпосереднім виконавцем замаху на Гітлера 20 липня 1944 року став полковник Клаус фон Штауффенберг. Але, на жаль, диявол беріг Гітлера як міг. В результаті вибуху під час наради його було лише поранено та контужено.
Після цього почалися арешти. Гальдера кинуто концтабору і він дивом вижив, бо про нього в останій місяць війни просто забули. Хтось встиг застрелитися або отруїтися. Ервін Роммель, оскільки був національним героєм і його участь у змові вирішили не афішувати, отримав "шикарну" пропозицію - дозу цианістого калію і урочисті похорони.
Але більшість головних змовників на вимогу Гітлера стратили не на гільйотині, як цивільних осіб і не через розстріл, як військових, а повісили на рояльних струнах, підвішених до м'ясницьких гаків, "мов худобу". На відміну від звичайного повішення, смерть наставала не від перелому шиї при падінні з висоти або швидкої асфіксії, а від розтягування шиї та повільного задушення. Страшна смерть...
До слова, замах на Гітлера готувався ще з 1938 року. Було здійснено кілька спроб, які провалилися на різних етепах. Це до того, наскільки така справа складна навіть якщо в ній задіяно дуже високих посадовців.
А Гітлер відтоді почав швидке перетворення на руїну. Він і до цього страждав на різноманітні захворювання, тепер же все пішло стрімко. Вже на початку 1945 року він міг пересуватися лише допомогою стільця або із сторонньою допомогою, втрачав пам`ять, забуваючи імена найближчих соратників, страждав на хворобу Паркінсона.
А потім диявол таки прибрав його до себе. Та це вже інша історія...