Продавати великі обсяги дешевого товару чи послуги. А щоб заробити на невеликих обсягах, треба продавати дуже дорогу продукцію. Крім цього є ще диверсифікація (продаж різних видів продукції) і крос-продажі (продаж продукції навантаження до основної).
В економіці держави те саме. Є країни, які добре заробляють на нафті, тому що продають її у великих обсягах, як Норвегія, ОАЕ. Маю на увазі у перерахунку на душу населення. Є країни продають напівпровідники (сировину в електроніці) у великих обсягах, як Тайвань, Південна Корея. Є країни, що заробляють на продажах дорогої продукції, як авто, фармацевтика, електроніка. Хоча навіть там є диверсифікація продажів величезної кількості різновидів дорогої продукції та дешевої.
А проблема України, що ми продаємо дешеву продукцію в малих кількостях. І при цьому в нас немає особливо диверсифікації.
Тут важливо відзначити, що в Україні існує проблема неефективного використання ресурсів. Людський ресурс, земля. Продуктивність праці низька. Випуск продукції із гектара землі низький.
Наприклад, візьмемо землю. У нас кукурудзою було засіяно 5,3 млн га землі. І на виході ми отримали 5,8 млрд доларів експорту. Це виходить 1094 дол. з гектара.
Для порівняння, візьмемо Сінгапур. За площею він трохи менший за Київ. Усього 72 000 гектарів. Експорт товарів – 390 млрд. З них ре-експорт 67%. Внутрішня економіка Сінгапуру створює експорт на 130 млрд. Виходить один гектар землі, що створює 1,8 млн дол експорту.
Відчуваєте різницю? 1,8 млн та 1000 дол?
Ну чи візьмемо інший приклад. У Південній Кореї є індустріальний парк у Чангвоні. Його площа 2530 га. Ця невелика територія створює експорт на 24 млрд! Це 9,5 млн. дол на один гектар! Аналогічно парк у Гумі. Площа 2350 га. Експорт у 30 млрд дол. Це на один гектар 12,7 млн дол!
Навіть Нідерланди зі своїм високоефективним сільським господарством заробляють значно більше з гектара. Там 1,8 млн га землі та експорт 86 млрд. Це виходить 49 тис дол з гектара. Проте, для нас цей показник недосяжний, адже ця країна спеціалізується на дорогій сільськогосподарській продукції, як сири та тюльпани. Тому такий високий дохід. У нас соняшником засіяно втричі більше площі, ніж Нідерланди, але на виході маємо лише 7% голландського експорту. Чи розумієте різницю в ефективності?
І все разом це призводить до того, що загалом наша економіка дуже слабка.
І тут мені можуть заперечити. У світі є багато успішних країн із сировинною економікою. Норвегія, Австралія, ОАЕ.
Такі приклади збивають з пантелику і багато хто думає, що може експорт сировини це не так погано. Так?
Лише я хочу звернути увагу на один нюанс. Важливий аспект. На обсяги торгівлі та розміри населення.
Австралія експортує товарів на 284 млрд і ще послуг на 76 млрд. Враховуючи, що населення Австралії всього 25 млн, експорт виходить 15 тис дол на душу населення.
Норвегія експортує товарів на 109 млрд і ще послуг на 82 млрд. Враховуючи, що населення Норвегії всього 5 млн, це 38 тис дол експорту на душу.
ОАЕ експортує товарів на 248 млрд. і ще послуг на 27 млрд. Враховуючи, що населення всього 10 млн., то це 27 тис. дол. експорту на душу.
А тепер давайте порівняємо з Україною. Експорт товарів 50 млрд. і ще 12 млрд. експорт послуг. На душу це всього 1500 дол!
Щоб досягти рівня Австралії в 15 тис дол на душу, нам потрібно експортувати 630 млрд дол! Щоб досягти рівня Норвегії, це 1,6 трлн дол експорту.
Так, безумовно, такий рівень експорту позначиться на економічному розвитку. Тільки вибачте за нескромне питання: а за рахунок чого ви збираєтеся його створювати? Ось яка у нас є сировина, щоб ми її могли продавати не на 600, а хоча б на 300 млрд. на рік, як експорт Польщі? Урожаями кукурудзи та пшениці? Чи ви правда впевнені, що змусите землю приносити дохід у 10 разів більше, ніж зараз? Вибачте, але це вже зі сфери фантастики.
Хоча є й інший вихід. Можна не збільшувати експорт, але зменшити кількість населення. До 5 млн. чоловік. Тоді експорт на душу буде як у Австралії. То може це наш шлях?
P.S. Цей пост написав ще в 2021 році