Ми не знаємо, на які цілі були запрограмовані ракети, що їх знищив на своєму F-16 підполковник Повітряних Сил України Олексій Месь. Але точно можна констатувати, що їх знищення не дозволило ворогу зробити критичну кількість уражень Об'єднаної енергосистеми України. Ймовірно, наші Повітряні Сили 26-го серпня своїми діями зі знищення ударних засобів ворога запобігли сценарію ядерного інциденту на одному з енергоблоків АЕС, до чого так прагнули планувальники з Мордору.
Але найбільш підступний той ворог, який діє зсередини. ОЕС України вкотре вистояла. Тому удар завдається по оператору енергосистеми - державній компанії Укренерго. Маневр називається - удар з тилу через агентуру впливу. З державних енергокомпаній, це вже, напевне, останній бастіон, який штурмує правляча клептократія. А все починалось з листопада 2019-го, коли з посади керівника НАЕК "Енергоатом" було звільнено Юрія Недашковського, який і за своєю спеціальністю, і за трудовою біографією був інженером-атомником до кісток. Далі в різний час були зачищені очільники «Нафтогазу» А. Коболєв і Ю. Вітренко, професійний тандем яких зробив компанію з хронічно збиткової прибутковою і «Нафтогаз» виграв арбітраж у «Газпрому». Генеральний директор Оператора ГТС С. Макогон також став жертвою зелених зачисток. Тепер, очевидно, на думку якогось з 5-6 менеджерів-«смотрящіх» настала черга В. Кудрицького, під керівництвом якого «Укренерго» зробило максимум можливого для інтеграції з енергосистемою ЄС та збереження функціональності ОЕС в умовах війни.
Усі ці звільнення з наступною постановкою біля керма лояльних кадрів, продиктовані тільки бажанням контролю (заради розпилу) фінансових потоків. Зверніть увагу на Енергоатом, керівництво якого маніакально прагне освоювати багатомільярдні бюджети великого будівництва (крадівництва) нових енергоблоків і в той же час не дбає належним чином про заходи з безпеки атомної генерації в умовах війни.
Ну а «смотрящіє» забули одну просту істину: «хто сіє вітер, той пожне бурю».