За один день президент Зеленський встиг провести бліцтурнір з британським премʼєром Стармером та новим генсеком НАТО Рютте. З «планом перемоги» і акцентом «на важливість отримання запрошення на вступ до НАТО для України».
За дужками – фінансування союзниками воєнних запитів Україні і її економіки. Розширення виробництва найбільш потрібних на фронті високотехнологічних і високоточних озброєнь для ЗСУ, навчання українських бригад на полігонах союзників, надання безповоротних позик, кредитів під заморожені російські активи й довгострокових запозичень, підготовка 15 санкційного пакета ЄС і розробка стратегії ізоляції Росії та створення умов неможливості подальшого ведення війни.
Натомість чудодійному телефонному дзвінку Трампа й інклюзивному «плану миру» у «плані перемоги».
Певним знаком може служити домовленість з Макроном про спільне виготовлення зброї для України й нічого про постачання ракет Scalp, важкої бронетехніки та інших дефіцитних для ЗСУ видів озброєнь. Крім Mirage-2005, 70-80 років, виробництво яких припинили у 2007 році.
Певною мірою це аналог СУ-24. Але він багатофункціональний, з тричі більшою дальністю «СУшки». У Франції їх 20, з яких Україні можуть передати не більше 12. Українські пілоти вже літають на них.
Раніше всі поїздки президента були наповнені інформацією про нові ракети озброєнь для ЗСУ. Можливо, прийшло розуміння, що подібна інформація має бути секретною для Путіна. А, можливо, все складніше.
Байден не буде активізувати тему воєнної допомоги Україні, якою Трамп лякає американців, як провокаційною до Третьої світової війни.
Цим обовʼязково скористається Путін. Тому, ця тема приглушена і союзниками в Європі.
З іншого боку, Зеленський заявив про неприпустимість територіальних поступок Росії в обмін на прийняття решти України в НАТО, про що одночасно написали Economist, FT, Politico та інші американські ЗМІ.
Між панікою і маневром.
Хоч нам вже і стало відомо, в чому суть «плану перемоги» президента після скорої суспільної презентації, але для його реалізації потрібно зробити фундаментальні кроки. Не допустивши серйозних помилок, що Зеленському вдалося лише один раз, обʼєднавши рішучість союзників і спершись на феномен Залужного у 23 році в літньо-осінньому контрнаступі 22 року.
Феноменальна і блискавична спецоперація, яка провалилася через рік через конфлікт між політичним і воєнним командуванням.
Президент одночасно грає на багатьох шахівницях. Кількість гравців і шахових партій лише зростає. Витримати таке навантаження одній людині силою її природи практично неможливо.
Стомленість, виснаження фізичні й моральні, роздратування невдачами й поганим виконанням задач, відсутність системної команди реальних професіоналів, незалежних технократів і інноваційної воєнної команди Генштабу, змушують Зеленського брати на себе все більше відповідальності та роботи, яка демонтує в ньому, перш за все, політичного та ідеологічного лідера.
В силу відомих і невідомих причин, він не може не тільки перезавантажити команду його основних радників, але навіть розширити її, за рахунок більш досвідчених незалежних і освічених спеціалістів.
Він погоджується на точкові зміни, більшість з яких лише посилює негативні настрої суспільства.
Весь 23 рік його команда, з ключовим економістом Банкової Гетьманцевим, жорстко критикувала пропозиції перевести економіку на воєнні рейки.
Розширивши приватний сектор інвестицій, залучивши до стратегічних підприємств ВПК іноземні збройні корпорації з технологіями, інвестиціями, створивши програму грантової підтримки для виникнення і розвитку масштабної кількості малих майстерень, цехів і заводів з виробництва і ремонту зброї. Легалізувавши фіскальні процедури.
Реальність змусила це робити, ламаючи штучні барʼєри й корупцію, які стали результатом небезпечного масштабування, адміністрування ринку в Україні.