Є така думка у декого, що Українська держава не відбулася, що це потворне створіння, що є на сьогодні є банкрутом і потребує повного перезаснування на нових засадах.
Те що є, це дійсно труп, що тільки смердить і не здатен ні до чого окрім хіба що всіх нас забрати в братську могилу.
І чим скоріше ми це визнаємо, тим більше у нас шансів зберегти свою країну, інакше вона просто зникне з мапи світу.
Потрібно повернутися до реалій і називати речі своїми іменами, ми програємо цю війну за наше існування, все, крапка!
І причина тут не в тому, що українські вояки не хочуть чи не вміють боронити свою землю.
Навіть ворог визнає, що наші вояки найкращі на сьогодні.
І велика частина українців готова віддати останнє задля Перемоги.
Причина в іншому.
Існуюча державна машина з наявним політичним і військовим керівництвом просто не здатна перемогти ворога, що переважає нас у чисельності і у ресурсах.
Відверто кажучи, те що у нас керує фронтом і тилом повністю не відповідає вимогам війни за існування країни, це як правило малоосвічені, самозакохані і жадібні до чужого персонажі, що не здатні за своїми якостями паремогти російську недоімперію.
І далі за логікою схиблених імперців - має бути перезавантаження держави, через новий суспільний договорів, без жодного притомного пояснення чим існуючий суспільний договір - Конституція України, в розумінні основних демократичних засад, поганий. Адже нехтування основоположними принципами конституційних положень Основного ЗАКОНУ держави України ( суспільного договору) з боку правлячих політичних узурпаторів - президентської "монобільшості" (фактична автократія, що зламала конституційний демократичний лад України) є не лише проблемою, а є злочином проти українського суспільства, кричущим порушенням правил суспільного договору.
А що таке ця недоімперія, це своєрідний паровий каток, що постійно ламається, то в нього пару не вистачає, то дров, але він все одно суне вперед і давить все на своєму шляху, руйнує все, давить всіх, після нього залишається випалена пустеля.
Керує чим катком оскаженілий фанатик, що надумав відродити велич своєї недоіпрерії, і вважає це своєю історичною місією.
Щодня суне з великими втратами але підминає під себе нашу територію для того щоб Україна взагалі зникла з мапи світу.
А що таке Україна сьогодні, це точно не робоча машина, а якийсь набір запасних частин.
Але при цьому цими запчастинами нинішня влада намагається за старими радянськими кальками щось робити, чи робити вигляд, у всьому копіюючи росію, яка в рази більша.
На початку великої війни всі ці їх плани здавалися повною маячнею, але сьогодні вони стають реальністю.
Бо як би прикро не було це визнавати вони після провалу свого бліцкригу зробили серйозні висновки, влаштували чистку серед командного складу, та і зараз оголосили війни корупціонерам генералам, перевели всю країну на воєнні рейки.
Їхня мобілізація чи рекрутінг добре працює і дає вояків більше ніж ми їх утилізуємо.
Тобто сподівання на те, що величезні втрати змусять їх змінити свої плани не справилися, вони з цим не рахуються, ціль оправдовує засоби.
До того ж вони змогли налагодити виробництво озброєння таким чином, що його в цілому вистачає для наступальний дій. А якщо чогось не вистачає то тісно співпрацюють з КНДР, Іраном, Китаєм. Навіть вояків з КНДР підтягнули для воєнних дій.
Все у них в порядку і за їх планом.
А що ми?
А у нас нічого не виходить на всіх напрямках, все майже провалено, ми не вміємо ні виробляти скільки потрібно, ні домовлятися з нашими партнерами.
Для нинішнього політичного режиму саме виробництво, це щось захмарне.
Та і сам підхід просто жахливий, всюди присутній хабар на хабарі і хабарем поганяє.
Маю власний досвід в цьому питанні.
Скільки у мене було пропозицій, це і легкоброньовані джипи – пікапи, які дуже потрібні на війні. Тим більше, що ми в постійному пошуку кращих рішень, йде постійне вивчення умов війни, всі зразки доопрацьовуються під нові форми ведення бойових дій. Війна, це дослідний майданчик якби це цинічно не звучало і на цьому майданчику нормальні люди роблять все по максимуму щоб зберегти самий Головний наш ресурс – життя вояка!!!
Якщо взяти перші зразки і сьогоднішні, то це як небо і земля. Працюємо 24/7, вдосконалюємо щодня.
Але замовлення від МОУ ми так і не отримали, працюємо на волонтерських засадах, ну хіба це діло?
Це МОУ повинно бігати за такими як ми і пропонувати обігові кошти, а не ми за ними!!!
Це я назвав вам тільки одну позицію, а у мене їх багато і всі вони потрібні армії ще вчора.
Все лежить під сукном і робимо спроби співпрацювати з західними партнерами, ну хіба це діло для воюючої країни, з таким підходом війни не виграють!!!
За мобілізацію особового складу навіть огидно говорити, бо вона повністю Провалена за вени Верховного ГК, який просто відхрестився від своїх посадових обов’язків.
Це взагалі неперевершений нонсенс, персона, що на посаді Верховного ГК не бажає виконувати свої прями обов’язки і ні за що не відповідати.
Диктором працює, чужі тексти читає.
Те що зараз працює, це просто потворне корупційне рішення, не буду торкатися деталей.
Саме головне, задача поповнення сил оборони особовим складом повністю провалена.
Не здатна ця потворна державна машина вирішити це питання цивілізовано, а це впливає на боєздатність наших бригад, що перебувають в постійному контакті з ворогом, несуть втрати і потребують поповнення не вівцями примусово загнаними у військо, а підготовленими вояками.
Повні лузери в цьому напрямку!
Стосовно взаємодії з нашими партнерами, там теж повний провал.
Всі зіпсоване так, що далі нікуди.
Наш політичний режим на сьогодні знаходиться в ізоляції, вони так дістали партнерів, що допомога йде виключно Україні, а не її очільникам.
Бо те, що витворяє президент Зеленський не лізе ні в які ворота, вимагає гроші і зброю на межі шантажу і не виконує жодних обіцянок, Жодних!
Такий підхід там на Заході не працює.
А згадайте минулий рік, коли урочисто президент Зеленський зі своїм оточенням пів року обіцяв дійти до самої Ялти і пити там каву.
А зараз ці очільники роблять вигляд, що такого не було взагалі, а якщо і обмовляться про це, то відразу винними зроблять наших партнерів, що саме вони винні.
Але у нас є марафон, а фактично бойова пропаганда від влади, і вона цілодобово тисне на курячі мізки населення і це проходило, вірили.
А на Заході пам’ятають Все!!!
Особливо коли ти обіцяєш і не виконуєш жодної обіцянки, то ти вже не новітній Черчилль, якому колись аплодували стоячі, а щось інше неприємне і не бажане для спілкування.
І це вже дано сталося, з представника воюючої країни цей очільник перетворився в банально збирача пожертв, тобто в жебрака.
Але багато хто так і не помітив, що ми давно вже майже доїхали до кінцевої зупинки…
Мені особливо сумно визнавати, що нинішні генерали різних рівнів воюють за кальками радянського союзу.
У мене лише одне питання, де вони набралися отієї радянської зарази, бо багато хто в тій радянській армії і не служив, хіба що Сирський був ротним, а всі інші…
І по факту виходить, що з одного боку воює маленька радянська армія українська, а з іншого боку велика радянська армія російська.
Тому наші втрати людей дуже схожі на російські.
Як би це кому не подобалося, але це достеменний факт, по другому не може просто бути на жаль.
Я не буду перелічувати їх звитяги, хто цікавиться той знає.
І замість того щоб провести велику реформу сил оборони, президент Зеленський як Смерч зніс в лютому цього року все командування ЗСУ, ГШ на чолі з генералом Залужним.
Хоча був період на початку великої війни коли Україна воювала зовсім по іншому.
На той момент генерали радянського пошибу піджали хвости разом зі владою, що вся як один втекла подалі від війни.
А потім всі оговталися і пішло поїхало.
Пішло вимагання від бійців героїчно гинути під ворожими КАБ-ми щоб ця жертовність перетворилася в самопіар влади і їх самовпененість.
Але час минув, і скоро мотивованих вояків взагалі не залишиться.
І тепер підсумовуючі є питання, а що з цим всім робити, як країну рятувати?
Якби нам це подобалося чи ні, нам потрібне призупинення бойових дій але тільки при одній умові, що вимушений ганебний мир стане поштовхом до повного перезавантаження української політичної системи.
Як це зробити, чи власними силами на які невелика надія, чи під зовнішнім впливом, а може навіть керуванням, але це єдиний спосіб, що дозволить Україні не зникнути під паровим катком росії.
Є звичайно і інший варіант, добровільна відставка всіх протермінованих, створнення воєнного уряду національного порятунку.
Але тут є одне болюче питання, як відірвати від майже пустого корита отих мародерів, що нікуди не збираються йти, їх все влаштовує, країна як така їм не потрібна, а щоденнитй день війни, це мільярди гривень...
Ось такі невеселі у нас реалії.
У нас був невеличкий шанс на початку цієї війни перемогти відносно швидко і малою кров’ю, але для цього потрібно було стати антіросією не у гаслах, а в діях. Щось таке промайнуло на початку, але не сталося.
Не зможемо змінитися так, щоб головним чинником у нас стала свобода, відповідальність, справедливість і спрямованість у майбутнє — втратимо Україну.
Втратимо все і відійдуть в історію всі ті в кого Україна в серці, а залишаться тільки ті в кого вона в кишенях...
Вибачте за великий допис, але вирішив написати саме так.
Думайте, дійте.
На цьому все на сьогодні.
Воюємо і далі на всіх фронтах.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
