Курська область. ВДВ армії рф розпочали додаткові атаки з півночі (з Шептуховки) і з північного заходу (Коренєво).
Однак між ними вклинився батальйон 95-ї штурмової бригади ЗСУ, відбив обидві атаки, а потім перейшов у контратаку, яка відкинула побиті залишки російської 155-ї бригади морської піхоти.
"Від цієї російської бригади залишилося так мало, що, відвойовуючи пагорби вздовж північного і східного узбіччя дороги від Суджі в напрямку Коренєво, а потім просуваючись на захід в поля на північ від Любимирівки і на північ до Крем’яного, 95-та штурмова перейшла і другу, і третю російську лінію оборони. І, після 2,5 років цієї війни, варто було б знати, що чекає на українців, коли вони прорвуться до другої, а то й третьої лінії російських позицій. Ось де супер-спецназ "Ахмат"! І ось 95-та натрапила на амхатівців і теж їх розтрощила.
Кілька кілометрів на південь, батальйони 41-ї та 47-ї механізованих бригад, 33-го штурмового батальйону та 501-го батальйону морської піхоти не змогли повернути Новоіванівку, але змогли відбити чотири запеклі атаки росіян на Товстий Луг та Покровський", — пише оглядач.
Далі Купер зазначає, гарні новини його зведення закінчуються. Він піддає нищівній критиці головкома ЗСУ Олександра Сирського (за хибні рішення на фронті) та президента України Володимира Зеленського (за те, що тримає Сирського на посаді та захищає його). Першого він називає "Генералом Хороших новин", а другого "Президентом Чудових новин".
У районі Куп’янськ-Сватове, не зумівши прорвати колишню другу лінію оборони 77-ї десантно-штурмової бригади, росіяни розвернулися і атакували позиції 115-ї ОМБр з півдня (тобто з боку Кругляківки) та зі сходу (зі сходу від району Табаївки в напрямку Глушківки).
"Підсумок: тепер у Сирського дійсно є достатньо часу, щоб залатати цю ділянку фронту ще кількома батальйонами… за умови, що він зможе їх знайти, адже десь за 20 км на південь ВС рф так сильно витіснили 67-у ОМБр з Невського та Новосадового, що ЗСУ довелося реагувати (рідкісною) контратакою 4-ї танкової бригади.
Просто чудово. Якщо так триватиме ще кілька тижнів, росіяни, безумовно, повернуть собі всю територію, яку вони втратили під час знаменитого українського контрнаступу у Харківській області у вересні-жовтні 2022 року", — зазначає аналітик.
Селидове. Можливо, знадобиться два–три дні (або більше), щоб росіяни оприлюднили відповідні відео, а український ар’єргард зміг вирватися назад до Григорівки, але, по суті, після того, як вчора російський 71-й батальйон спецназу та 110-та і 114-та мотострілецькі бригади взяли під контроль шахту "Коротченка" (а також Олександропіль і Гірник на півдні), битва за Селидове закінчилася.
"І знову той самий, звичний урок, який Генштаб ЗСУ ніколи не засвоїть: не має значення, наскільки добре воюють українські війська в тому чи іншому місці, яке цікавить рф, якщо їхнє вище командування не може організувати належну оборону своїх флангів.
Щоразу, коли шляхи постачання гарнізону перериваються, у гарнізону закінчуються боєприпаси та їжа, і — так само, як у Бахмуті, Авдіївці чи Вугледарі — війська, що перебувають у місті (або в тому, що від нього залишилося), не мають іншого виходу, окрім як відступити. Звичайно, вони завжди змушені це робити за наказом своїх командирів, але ніколи не за наказом Сирського: він ніколи не віддасть наказ про відхід підрозділу, тому що це буде поганою новиною.
А командирів, які віддають такі накази, потім карають, або звільняють, або наказують безглузді контратаки для "повернення колишніх позицій
