Запит на війну буде переважати попит на будь-яку, навіть необхідну, цивільну продукцію. Війна все більше стає не тільки для Росії, але й для всього світу, високорентабельною і найбільш дохідною економікою.
Найближчі 5-6 місяців Україна зможе перейти до нанесення ударів в глибину території Росії крилатими і балістичними ракетами. Не тому, що союзники стануть більш рішучими. Це тільки ефект енергії ескалації війни, яка не досягла своєрідної «мертвої точки», коли обмін ударами вже не дає жодного результату, економічні ресурси обох сторін вичерпані, а оборонні лінії тривало «на якорі».
Війська Путіна за 27 км від Дніпровської області. Це вже центральна Україна. Фронт не стійкий, ламається під тиском російських ударів. Західна зброя, ослаблені українські бригади і примітивні фортифікації не стримують наступальні штурмові прориви росіян. Як на сході. Так і в Курській області.
Путін прискорюється. Президент Зеленський вимагає цього і від союзників. Вони стоять біля рубікону. 6 листопада їм доведеться його перейти.
Президент Зеленський вважає, що далекобійні американські, може і південнокорейські, балістичні, чи німецькі крилаті ракети можуть суттєво змінити баланс воєнної сили в сторону України.
Частково союзники вже прийняли рішення. Вони виділили сукупно понад 10 млрд доларів на створення власного виробництва Україною своїх ОТРК середньої дальності. Він 500 до 1500 км. Можливо і більше.
Президент переконаний, що у 25 році вони будуть бити по Росії. Йде масове виробництво, попри корупцію і невігластво, українських важких безпілотників. Ще більше їх поставляють союзники, які мають чи не єдину можливість вдосконалювати нові технології війни на українському полігоні.
Росія підтримує гонку озброєнь для війни. В бездефіцитному бюджеті на наступний рік, більша його половина піде на фінансування війни з Україною.
Путін не тільки пристосував Росію до стратегії тривалої війни в умовах безпрецедентних західних санкцій, але й зумів створити новий тип економіки в умовах значних вилучень із глобальної економічної системи з високим рівнем стійкості, низького інфляційного різака і підвищення соціального рівня населення.
Натомість очікуваним падінням і обмеженням, прибуток рос економіки в 23 році склав 19,6% ВВП. Двічі більше від США. Очікуються, що доля зарплати ВВП цього року виросте приблизно до 44%. 20-30 тис. доларів за підписання контракту в армію змушують платити робочим вдвічі більше. Це змушує їх шукати інновації, модернізувати виробництво і зменшувати запити на робочу силу. В РЖД зайнято 850 тисяч, а в Канаді, які в половину менше, всього 60 тисяч.
40% росіян живе від зарплати до зарплати. Вони бідні. Але решта отримують від 100 тисяч рублів і більше. Тому вони понесли в банки понад 500 млрд рублів. Вклади застраховані і їх в будь-який час можна забрати. Тому очікувати обвал фінансової системи Росії, якщо Захід не введе торгове ембарго, не варто. Тим більше, що розрив між офіційною інновацією у 8,5% і реальною 14% незначний. В будь-якому рівні вона нижче доходів від депозитів.
Це виклик одночасно Заходу і президенту Зеленському. Потрібна серйозна і глибока зміна стратегій. Президентці Гарріс прийдеться за неї взятись і примусити Київ до проведення реформ президента Зеленського. Він має вдатися до перезавантаження всієї системи політичної й воєнної влади. Якщо захоче зберегти дружбу і підтримку Вашингтона з Брюсселем. Діяти вони будуть лише разом.
Скоріш за все, добитись цього буде надзвичайно важко якщо й можливо. Тоді – вибори. Не дивлячись ні на що. Вони – ідеальний шторм для «авторитарної демократії». В Україні сьогодні всі «проти». Завтра – під тиском обставин і в пошуках способів виживання та в час відчаю – всі будуть «за».
