При всьому своєму негативному ставленні до Трампа, на яке вплинули переважно скандали про напади на жінок і якшання з бандою розтлівачів епштейна, насправді ніколи не вірив, що він для нас буде значно гіршим варіантом ніж була б Харріс.
Байден з Україною був хоча б пов'язаний. Він тут неодноразово бував, він занурений у тему України, з Україною пов'язана його "спадщина".
Але коли стало питання руба: після 7 жовтня всі гроші і зброя йдуть любімому Ізраїлю, а Україні дуля, ми знаємо як Байден вчинив. Не вчинив нічого. Лише обрав зручні відмовки, що це все "Трамп блокував".
А Харріс з Україною не пов'язана взагалі ніяк.
Так, на словах Харріс казала, що вона за Україну, що вона з Байденом намагалася не допустити вторгнення. Але Трамп на дебатах правильно з неї посміявся: вони намагалися і от що сталося.
Бо на ділі, а не на словах, в умовах, коли жорсткий наїзд на Північну Рефіопію небезпечний для рейтингів, і Байден, і Харріс прийняли рішення "уникнути ескалації".
Результат: РФ, Китай і Північна Корея підняли голови.
А от тепер до влади прийшов напівнавіжений ексцентричний дід, ключова риса якого - він маніакально не терпить зазіхання на своє домінування.
І опиняється він зараз на міжнародній арені, де США зобов'язані домінувати або підібгати хвоста і повзти під кущ. Що б там не казали, що зовнішні питання не важливі для американців, Америка стала собою через домінування назовні.
Бо важливо не те, що хтось говорить, а те, що буде робити. Зеленський казав, що стане на коліна перед Путіним, "бо війна вигідна лише Порошенку". І після неприємних спроб у Стамбулі зробити як Трамп з мікрофоном, в кінці довелось самому стати Порошенком більшим за Порошенка.
Трамп критикував Байдена за ганебну втечу з Афганістану, але поразка в Афганістані дріб'язок порівняно з поразкою всього західного світу в Україні перед Китаєм, РФ і Півнячою Кореєю. В Афганістані весь світ не впрягся допомагати, тому і не програв там весь світ.
А сама Україна поки не здається, хоч і як важко. Тому здатися 60% світового ВВП гобліну з 2.9%, коли у гобліна починаються системні проблеми в економіці, - ти просто станеш ідіотом і посміховиськом для всього світу. Твоя спадщина буде закопана назавжди.
Насправді, як політик типажа путіна і нетаньяху, Трампу значно легше буде відволікти увагу від внутрішніх проблем зовнішньою війною.
Наше ключове завдання зараз навіть не сподобатися Трампу, а зірвати його єдину стратегію.
Все, що виходило від наближених до нього людей, це усадити нас за стіл переговорів на умовах злочинця.
Якщо він спробує реалізувати дурість з погрозою припинити нам постачання зброї, щоб ми втягнули голову в плечі, маємо не пасувати — піднімати ставки. Маємо використати це як інформаційний привід для повернення уваги світу до нашої проблеми. Маємо оживити дискусії про те, що підтримка України - безальтернативна.
Ключове завдання зараз зірвати Трампу його стратегію. А коли своєї в нього не залишиться, йому не залишиться іншого шляху крім пристати на нашу.
Та краще - треба вже зараз обдзвонювати всіх у світі і організовувати свою власну, міжнародну кампанію тиску на нову адміністрацію США.
Зараз в дійсності є вікно можливостей не тільки відстояти допомогу, а й за сприятливого сценарію наростити її.
Складніше буде не дати їм відвернути від нас увагу, зручно створивши привід в іншому місці - наприклад війною на Близькому сході. Всі ці статті в Foreign policy як Україна не справляється і США повинні примусити її домовлятися з Путіним, в дійсності пишуть як раз ті, хто закликають, щоб США сконцентрувалися на Ірані.
Будь-який президент США рано чи пізно змушений стати щодо рашки Рейганом.
Трамп має зробити те, що не зміг 2 роки тому Байден. Треба домовився з саудитами знизити нафтові ціни і потримати 2 роки. Треба вибити російський тіньовий танкерний флот, а її частку ринку розділити між власними нафтовиками. І нехай орки путіна з'їдять.
Хто б що не казав, питання перемоги України - ключове для історії світу. Байден йде, так і не зумівши зробити спадщину переможця нео-ссср. Прийшов інший президент. Тепер це завдання на ньому.
