"Я нікого не лякаю, але ми маємо величезні шанси все профукати…" - Ігор Літхін

"Я нікого не лякаю, але ми маємо величезні шанси все профукати…" - Ігор Літхін

Замість того щоб згуртуватися і прибрати всю цю смарагдову наволоч, я чую -

«ой, ані всє адінаковиє!

І ваш Парашєнка, і Зєлємскій і…. Залужний..(?)..

Йа буду галасувати толька за…(наприклад - Кривоноса, але там безліч варіантів! Особливо знову нових телевізійно-зіркових облич)…»

Кажете - та які вибори?

Та от такі! Судячи по тому що зараз пішло - вони точно готуються до виборів, і мріють бути переобраними щоб продовжити грабувати країну..

От мені - фіолетово, чи то Порошенко чи Залужний аби дорослий, відповідальний, з серйозним досвідом і головне щоб не ZEлупа з ригами і опзж!

Так, бажання мати Порошенко президентом перемагає, але ж розумію що дебіли за нього не проголосують ні за яких умов!

І що буде? А буде замість одного моцного кандидата проти шмарклі - купка вкраінчиків з власними переконаннями (Як приклад - Голос)…

Пишу це і перед очима один старий допис… хто автор - невідомо.

Чи знайдемо ми у собі сили домовитися та все це «переломити»?

▪︎ ▪︎ ▪︎

«…. Ура! Янукович! Господарник! Наш президент! Ну, як чувак пішов, як пішов...!

Гуляємо. Танцюємо.

«Мурка, ти мой Мурьоночек, Мурка, ти мой котьоночек...».

Витрачаємо кредитні гроші. Життя прекрасне!

Політика? Та ну її нах.

Танцюємо. Бухаємо.

«Там за туманами вєчнимі п'янимі, там за туманами берег наш родной...»

Іноді замислюємося, але не сильно складно. Падаємо. Не помічаємо.

Майдан!? Навіщо? А воно вам треба!? Небесні сотні.

Бухаємо. Танцюємо.

Туреччина. Єгипет.

Курс!?

Замислились. Крим. війна. Страшно.

Тривожна валізка. Порядок денний!? Друг пішов на фронт. Замислились.

Хвилюємося. Загинув!

Порох! Вирішуй! Вирішив.

Заспокоїлися.

Бухаємо. Не танцюємо.

«Я не здамся без бою...»

А може, не треба було? Може, самі винні?

Пропаганда. ЗМІ.

Читаємо. Слухаємо. Вбираємо в себе.

Її, пропаганди, багато. «Ворог не в Кремлі, а на Банковій» Сумніваємось, але віримо. Злимося. За що? Адже бухали та танцювали.

Серіал Слуга. Клас.

Хочемо! Незабаром вибори.

Давай празник!

Безвіз. А навіщо він нам потрібний?

Лоукости.

Черги за паспортами.

Полетіли. Дешево.

Пропаганда. Втомилися.

В телевізорі негатив.

«Квартал-95» – там весело і танцюють.

Володя жартує. «Актриса з німецьких фільмів для дорослих» - ржачно.

Війна. Намагаємося не помічати.

«Це не наша війна».

Настав час закінчувати. Політика. Ні, втомилися. Порох дістав! Вчить та пояснює.

Весело. Бухаємо. Танцюємо.

«Каждий вєчєр, вєчер наступаєт вдруг. Єслі дєлать нєчєго тєбє, мой друг...!»

Війна. Забули!

Новий рік.

Вова – молодець! Мир! Бухаємо. Танцюємо.

Курс є стабільним. Економіка зростає.

Втомилися.

Занадто стабільно.

Не треба нас вчити. Ми вже дорослі!

Туреччина. Єгипет. Європа.

Бухаємо.

Дістали! Хочемо молодих. Ми вже все пройшли та стали дорослими.

Пєтя, досить нас вчити! Вова, давай! Ура!

Вова наш президент! Яскраво-яскраво-яскраво!

Бухаємо.

Думати! А навіщо?

Ми діти, ми ще діти. Бухаємо.

Він все вирішить. Блокчейн.

Диджиталізація. Чуваки. Свої парні. Круто! Віримо. Стабільно, поки що. Конституція. Пофіг.

Узурпація. Дефолт.

Знову війна?

Знову путін та танки.

Нема половини країни.

Знову повістка.

Бухаємо.

Нема дома.

Чоловіка вбили. За що? Вова, рєшай!

Грошей немає.

Води немає.

Опалення немає.

Світла немає.

Майбутнього немає.

Країни немає.

Ми ж діти! Пєтя, виріши! Пізно...»