Січень.
Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик, просинець. Остання назва за деякими версіями означає «просити в Богів добра», бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповідає дійсності, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ сл.
Лютий.
Названий так через люти морози, лютих вовків, які в цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва походить від свята Стрітення (Громниця), коли, за народними повір'ями, Зима зустрічається з Весною.
Березень.
Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик, протальник, «з гір потоки», заграйярочки, капельник. У слов'ян переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час уже дає сік. А ще «місяць-чернець», бо в народі вважають таким тільки той місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Проте таке пояснення нас не зовсім задовольняє. Існує приказка: «Як буде місяць-чернець, то буде й світу кінець».
Значення її значно глибше — народ вклав у цей вислів стародавні астрономічні знання, пов'язані з сонячним затемненням, коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним.
Квітень.
Інші назви: цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець.
Як бачимо, всі назви виникли завдяки спостережливості наших Пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці.
Травень.
Майже у всіх слов'ян цей місяць названий від «трави». Але існують і деякі інші назви: май, травник, пісенник, місяць-громовик тощо. В українців є й назва май, проте вона не латинського походження, як у росіян, а давньослов'янськрго: «май» означає зелень, буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір'ю природи, влаштовували свята іі інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це одна з найдавніших традицій і назв.
Червень.
Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець. «Кресник» означає літній сонцеворот. Походить це слово від «кресати» вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють.
Липень.
Інші назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх (від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство). Народна ж назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від назв літніх робіт та погодних явиш.
Серпень.
Майже у всіх слов'ян назви нього місяця пов'язані зі жнивами, серпами (у білорусів — «жнивень»). Інші народні українські назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець.
Вересень.
Означає «вересовий місяць», тобто час збирання вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень, вереснець, ревун, «бабине літо» (від давнього свята).
Жовтень.
Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник. у цей час починали м'яти льон, коноплі, справляти весілля.
Листопад.
Прозора загальнослов'янська назва, пов'язана з опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником. Назва листопада «братчин», вірогідно, пов'язана з язичницькими братчинами, які присвячувалися мисливським святам.
Грудень.
Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: «... поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень». Інші назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від християнського апостола Андрія). У цьому місяці сонце «повертає па літо», тобто дні починають збільшуватися.
Отже, як бачимо, усі назви місяців вказують на одвічний зв'язок українців із природою, сезонною працею хліборобів.
Галина Лозко
