Я - історик. Я мстивий. Я хочу бачити. Я хочу спостерігати... Я хочу чути, як вони казатимуть: "Прі чьом тут обичниє люді?"
Ви -" прічьом тут", обичниє люді!
Ви - заслужили...
Рідко випадає бачити пророцтва наяву...
Ми - дочекаємся! Ми діждемося...
Ми - не злі люди. Ми - нормальні!
Ми нікому ніколи не бажали зла....Ми ніколи нікого не вбивали, коли нас не займали. Ми собі просто жили собі. Ви - бажали, ви вбивали! Що вам треба тут? Пощо ви прийшли сюди, на землю мою?
Ви нас не завоюєте, ви нас не скорите! Вісім імперій загинуло на цій Землі... І вам - туди ж дорога...
Ми просто будемо тут жити! Тут наші діти, тут наші батьки, тут наші діди і прадіди!
Ми - не здолані! Ми - не здоланні! Ми - Україна! Ми - Ізраїль! Ми - Біблія! Ми - націоналісти!
Націоналізм - то гріх? Двадцять мільйонів людей з пощербленими черепами, зі шрамами на скронях, з полтавського голоду, з Бабиного яру, з урвищ Сандармоху, з лагерів ГУЛАГу сміються вам в очі...
Мою тітку з'їла баба... Страшно, да? Отож! Уявіть собі, на що ми здатні! Ми перегриземо вам горло, ми виліземо по вас з могил, ви не втечете нікуди!
Куди ви ткнулися? Про що ви думали? Як ви це бачили? Вас Гоголь не навчив нічому? Чи ви про нього й не чули? З чотирьох жінок в Україні, три - відьми. Вам - пизда навіки, та ще й потому.
Зеров каже до вас, Курбас каже до вас, Підмогильний каже до вас, Бруно Шульц каже до вас...
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій....
