Що ж, новий рік відгуляли, продовжуємо спостерігати, як за ОРДЛО, так і за Ростовщиною. Як новорічні свята стають таким собі маркером змін та життя на окупованих територіях, я писала.
Українське прикордоння взагалі дуже важливе, так само, як й російське, бо вони достатньо швидко реагують на усі зміни, тому їх можна вважати таким собі лакмусом, який показує швидку реакцію на ті чи інші події.
Ось в ОРДЛО це перший новий рік, коли прикордонні міста не прикрасили. Особливо ті, де так звані «куратори» з Красноярського краю займають керівні посади, а «командировочных» більше ніж місцевих мешканців.
Обідрана ялинка на центральній площі біля пам’ятника Леніна, яку прикрасили іграшками часів юного Януковича, просто ввела мешканців окупованого Довжанська в шоковий стан. Ще більше обурення викликав шахтарський парк, де навіть гірлянди не повісили. А це показник умовного здоров’я шахт та шахтарського міста, бо більшість родин йдуть не на центральну площу міста для новорічних фотосесій, а у парк шахтарської слави. А там ні вогника.
Й знаєте, що цікаво? Мінімум претензій до місцевої влади колаборантів. Трошки пошуміли у соцмережах й тиша. Бо якось страшнувато висувати претензії до людини з абсолютною владою, особистою охороною та особистим «підвалом», де катують людей. Та й кричати щось людині, яка майже весь час мешкає поза межами міста – так званий «мер» окупованого Довжанська, колаборант Сухачев, колишній монтажник пластикових вікон, має гарний будиночок в окупованому Криму- якось марно.
Тому в ОРДЛО ніяких тобі скарг, мітингів, протестів щодо відсутності світла, води, безкоштовного вугілля для пенсіонерів, доріг та інших благ цивілізації. Бо усі знають де знаходиться катівня та куди зникають люди. Оце я розумію керівник, талант. Жодної скарги в мерію щодо комунального колапсу чи енергетичного блекауту. Як тільки хто підняв голову, зник.
Тому у соцмережах швидко знайшли винного – куратори з Красноярського краю. Не прикрасили місто! Не відремонтували воду! Не прибрали сміття! Не…. А їм же сам путін наказав. А вони… Дуже сміялась.
Знаєте, з 2014 року мешканці ОРДЛО, ті, що проросійської та прорадянської позиції, пишуть листи путіну. Тепер ще й дзвонять на гарячу лінію. Бо цар хороший, бояри погані. Бо ж цар не знає, як потерпає загарбана ним територія. Тому «во первых строках своего письма, кланяемся вам наш великородный царь владимир владимирович, челом бьем».
Боже ж ти мій, чого тільки мешканці ОРДЛО не просять у путіна та з яких тільки причин не пишуть скарги. Сімейні, розлучення, «загулял-заберите на сво», не платить аліменти, не такое решение вынес «суд», «сосед поддерживет Украину- расстрелять»- це так, дрібниці. Раніше такі писульки писарчуки писали до місцевої міліції та тій же самій «владі», бо реально розстрілювали людей, катували, вбивали за цими доносами. Потім якось прийшов час й так ж сама «влада» зрозуміла, що робить народ, як використовує ситуацію, «владу», військових для вирішення своїх особистих проблем досить не звичними засобами, тобто чужими руками. Тому донощиків трошки приборкали. Але ж, коли людина хоче, то, як то кажуть «добігти до москви через луганськ, скаженій собаці не крюк», то доноси тепер летять «в кремль.т.ч.к, в фсб, т.ч.к, лично в.в.путіну, т.ч.к».
Звісно є скарги й на комунальні проблеми, медичні, освітні. Але тут люди пишуть дуже обережно, щоб не розгнівати царя. Мовляв, ви ж усе нам дали, але хтось його вкрав, не довіз, не відремонтував, то не працює, допоможіть.
Оце новорічна темрява у місті знову зворушила цей пласт й нарід завив, як це так, от в іншому місці, там взагалі руїни, а ялинку поставили, а нам ніт, й почав наярювати на гарячі лінію росії зі скаргами на те, що куратори з Красноярського краю не прикрасили Довжанськ на Луганщини ялинковими прикрасами. Щодо дій місцевої, так званої «влади», то вони давно працюють, як кіноактори. Просто знімають ролики, як тут гарно, коли «прийшла росія», щось дарують на камери дітками чи людям похилого віку, щось там красиво розповідають про майбутнє, про здобуття в стані «колись», звісно про «светлое будущее».
Ніхто в реальності не заморочує себе вирішенням якихось там проблем. Ну, по-перше, є «куратори» з Красноярська, а по-друге, а хто перевірить виконання. Ото ж, бо! Та й більша частина мешканців ОРДЛО налаштовані терпіти будь які умови життя, аби стан речей в ОРДЛО не змінювався. Мотивація «москва не сразу строилась» це найпопулярніший наратив.
Звісно знайшлися ті, хто кричав «у нас война, укропы нас бомбят, а вам елку подавай», але зрештою зійшлися на тому, що у ці дні був інтернет, світло, та навіть десь йшла вода. А хто хотів собі ялинку та ліхтарики, ті зробили їх самі у дворі чи біля магазину. Й що цікаво, знову ж таки, про міську «владу» ні слова. Оце виховали нарід. Навіть на Ростовщині щось сталося, то одразу лають очільника міста чи області. В ОРДЛО інші правила життя.
От на Ростовщині теж в новорічну ніч зайшли без світла, опалення (ні, їх не бомбили), просто комунальна сфера росії вже давно у комі, тому там аварії це вже стабільність по-путінськи.
Але там такий гай-гуй стояв, крили мера й очільника області білим снігом. Але він вийшов такий увесь у красивому й сказав, що збили 137 українських БПЛа, які не куди не попали, тому оці «возгорания», це тепле, яскраве, новорічне, а світло, дороги з ямами, опалення та вода, то усе «происки капитализма», тобто «починим, отремонтируем, но наши деды жили и без этого счастливо».
Останні події на Ростовщині цікавіші ніж в ОРДЛО. Ну, тому що долітає, палає, й це не соловейко й край неба». Якось я написала, що війну росіяни відчують лише тоді, коли снаряди будуть падати їм на голову.
От приклад Ростовщини. Як тільки почало долітати, тут же почали казати «а зачем нам вообще это сво», «зачем мы это начали». То в новий рік хоч ростовчане зайшли з філософськими питаннями. Бо оце «зачем нам было нужно это сво» та «путин влез, а нам расхлебывать», було майже на кожному столі, як салат олів,є. Й це ми ще не починали!
