"Ще один короткий тиждень на ринках" - Сергій Фурса

"Ще один короткий тиждень на ринках" - Сергій Фурса

Американські біржі були зачинені в четвер через поховання президента Картера, що вплинуло як на активність на Уолл-стріт, адже у людей з явилась спокуса чергових довгих вихідних, так і у всьому світі. Сама ринкова активність була також пов’язана з діями чи радше словами американського президента, правда не тільки живого, а і дуже активного. Дональд Трамп на цьому тижні налякав весь світ своєю прес-конференцією, де видав концентрований набір своїх побажань. Навіть цинічні ринки злякались, правда не того, що очільник найпотужнішої країни світу почне якусь гарячу війну, чи то з Канадою, чи то з Данією, чи з обома відразу, благо це не дуже складно, а через ставки. Бо він знов згадав про тарифи, нові високі мита, як інструмент досягнення своїх бажань, а це спричинило зростання інфляційних очікувань. Вдаривши по цінам на облігації. І знов винісши долар на гору. Побочним ефектом заяв Трампа стало падіння облігацій Панами, бо перспектива навіть потенційної збройної інтервенції не тішить, проте це було відносною дрібницею. І ринки поки що вважають, що в контексті Третьої Світової краще йти за правилом першого терміну Трампа – сприймати його серйозно, але не буквально. І ранок п’ятниці індекс S&P500 відкриє на позначці 5918 пунктів, що на 50 пунктів вище, ніж тиждень тому.

Те, що бізнес сприймає Трампа серьйозно, продемонстрував Цукерберг. Який в дусі країн третього світу поїхав на поклон до майбутнього президента, а повернувшись, не тільки взяв його дружаню в правління компанії, а й вирішив відновитись у своїй мережі від боротьби з фейками, відкриваючи таким чином двері і вікна для російських ботів і їх пропаганди, від антивакцинаторів до прямих путінських посіпак, створюючи атмосферу, подібну до соціальної мережи Маска. Останній чим далі, тим активніше грає роль деміурга, демонізуючись із швидкістю гіперлупа. Атакуючи європейські уряди, які тільки зараз почали відчувати те, з чим українці стикалися останні 2 роки, коли Маск вирішив, що він не тільки інженер і візіонер, але й великий політолог, набираючись мудрості від спілкування з Путіним. Натренувавшись на українцях, найбагатша людина світу полізла в Німеччину і Британію, походу ображаючи канадців. Причому на Туманний Альбіон він заліз настільки глибоко, що у Financial Times почали виходити статті, що він планує скинути тільки но обраного прем’єр міністра. А на ринках почали ходити чутки, що Маск стоїть за досить сильним падінням фунта стерлінга, який спостерігається останніми днями, плануючи таким чином розхитати британський уряд.

Чи правда це, поки що невідомо і ймовірність руки Ілона не така і велика, тим більше що падіння фунта має і органічну природу, враховуючи проблеми в економіці Британії. Проте враховуючи амбіції Маска і певну нездорову його фіксацію на Соросі, він міг би захотіти повторити трюк фінансиста. Тим більше, майбутній міністр фінансів в уряді Трампа – той самий аналітик, що розрахував удар по фунту більше 30 років тому. Інше питання, звісно, чи не надірветься він, якщо спробує. Чуток про те, що за наїздом на Данію і погрозою ввести драконівськи мита на данську продукцію, стоїть Ілон Маск поки що немає. Хоча свого часу він дуже жалівся, що через Оземпік, основний продукт зараз як для датського експорту в США, так і для зростання ВВП Данії, він дуже багато пукав, намагаючись стати не тільки дуже багатим, але й дуже струнким. Проте загроза втратити доступ до Оземпіка може стати дуже важливим фактором для американців, які нарешті знайшли шлях як їсти і худнути одночасно. І з цим краще не грати, бо дійсно можна нарватись на імпічмент, тим більше в Конгресі точно знайдеться немало поціновувачів нових данських ліків. Хоча може це буде єзуїтською помстою Трампа Голівуду, який в переважній своїй більшості не проявляв любові до майбутнього президента США (на противагу симпатії до данського продукту), хіба що за виключенням Сталлоне і Мела Гібсона. Проте Голівуду і так зараз не до жартів, бо пагорбами Лос-Анджелеса крокує найбільша пожежа в новітній історії, зупинити яку поки що не вдається.

В український сегмент єврооблігацій потроху повертається життя. На цьому тижні відбувались два протилежних процеси. З одного боку, падали ціни на суверенні єврооблігації. Чи то через загально світову тенденцію до зростання ставок, чи через певне прийняття ринком того факту, що дива не станеться і дуже швидкого миру не вийде. Поки що спец посланець Трампа, обіцявшего мир за 24 години, вже попросив дати їм 100 днів. Розчарувавши таким чином і багатьох українських політологів, які вже наловчились розводити своїх клієнтів на бабло розмовами про швидкі і неминучі вибори. З іншого боку, зростала вартість корпоративних облігацій, особливо активно квазісуверенів. Більше за все інвестори полювали за єврооблігаціями Нафтогаза. Окремо проявила себе Укрзалізниця. Яка в кінці року запропонувала інвесторам жорсткі умови реструктуризації, які ті звісно відкинули, роздивляючись залишки на рахунках компанії. А потім взяла і сплатила купон, наче нічого й не було і наче компанія не планувала жорстку дорослу розмову з інвесторами. Уникнувши слова «дефолт», на яке, кажуть, у керівництва України є стійка алергія.

На внутрішньому ринку тиждень був не дуже добрим для гривні. Незважаючи на те, що на кінець року резерви НБУ вийшли на історичний рекорд у 43,8 млрд доларів. Попередній історичний рекорд також був 43,8 млрд доларів, проте зараз в запасах у НБУ виявилось на 20 млн доларів більше. На міжбанківському ринку гривня знизилась до рівня 42,4 грн за долар. А вуличний курс перевищив 43,0. І видається, що саме вулиця тягне за собою офіційний курс. Можливо, це все стара добра українська святкова сезонність після рекордних витрат бюджету в грудні. Які цього року поставили так само історичний рекорд. Можливо, в тому числі завдяки активним імпортним закупівлям зброї під ялинку, що часто потребує конвертації національної валюти в іноземну. Тим більше, завдяки валютній лібералізації відтік капіталу минулого року значно прискорився. Так чи інакше, найближчі кілька тижнів покажуть, чи це була просто сезонність і тиск на гривню знижується, чи Нацбанку треба прикручувати гайки. Інфляція залишається великою проблемою, тому НБУ ніяк не може дозволити гривні стрибати. Що правда, руху гривні, яка може собі дозволити за тиждень сходити на 1-2% чи то вниз чи то в гору, здається, збуджують тільки українських журналістів, ласих до заголовків «про історичні максимуми». Той самий російський рубль, наприклад, за останні пару тижнів рухався по 10%, то вниз то вгору. Показуючи як це, коли у твоїй економіці все не добре. Хоча, звісно, ще рано розповсюджувати і радіти фейкам про те, що Центральний Банк Росії готується заморозити депозити населення.