Мій ранок почався з вибухів (над нами летіли ракети зі сходу на захід, напевно збивали, але це не менш страшно), і з шоку від отриманої платіжки за світло.
У мене приватний будинок під Харковом, повністю на електриці. Невеликий. Тримаю температуру в середньому 19 градусів. Все інше - стандартне користування приладами, без перебільшення.
Читаючи про скандал в міністерстві енергетики, про їх шалені прибутки від хабарів, я звісно відчуваю себе якимось дріб'язком в цьому бурхливому потоці виживання. Міністр призначений офісом президента, звинувачений в системній корупції. Назначає собі заступників, які вимагають хабарі від державних підприємств. Державні підприємства у нас теж настільки багаті, як міг би бути приватний бізнес, десь знаходять гроші на ці мільйонні хабарі... А моя платіжка за світло - вже не на одну тисячу гривень, і це не спишеш на війну.
Тут дійсно розумієш, чому люди йдуть на держпосади. Для цього здебільшого треба мати хист до крадіжок. До пограбування. До вимагання чужого. І воно ж як спрут - від заступника заноситься керівнику, від керівника- тому, хто його назначив. А хто у нас назначає міністрів? Принаймні за цю кандидатуру проголосували слуги народу, здається в повному складі. Хтось повірить, що вони всі беруть хабарі, не ділячись з тими, хто їх привів?
Єрмак отримує зарплату більшу, ніж президент- так говорять офіційні документи. Не знаю, чи те, що оприлюднюють змі, відповідає дійсності - але напевно коли тобі зносять в кишеню з усіх міністерств, куди ти поставив своїх людей - офіційні цифри не мають значення.
Зрештою, ці суми на хабарі звідкись же беруться? В державного підприємства- завищені ціни на послуги. З маржі збирають суми на хабарі міністрам. А міністри вже платять щось типу данини чи вдячності "наверх".
Чому все так дорого?
"Бо війна".
Якби ж тільки війна.
