В своїй промові Дональд Трамп заявив, що він проти політико мотивованих переслідувань, бо на собі відчув що це таке.
У звʼязку з цим питання: чи справді влада збирається впровадити санкції проти Петра Порошенка, що є очевидним політично мотивованим переслідуванням? І про це мене останні дні питає дуже багато людей.
Спочатку мені це здавалося абсурдом, але дивлячись на накрутку інформаційного простору, а також багато іншої інформації, видається, що хтось когось дуже активно до цього штовхає.
Сьогодні головна «новина» від УНІАН та інших помийок «сенсаційно» повідомляє, що «у Порошенка визнали Севастополь російським в обмін на роботу свого заводу».
Далі беру цю новину вже з ТК каналу Труха, який серед інших це гівно поширив, і розкладаю чому це тотально на коліні зліплений фейк.
Отже, цитата: «Слідство говорить, що росія дозволила працювати в окупованому Севастополі «Севморзаводу», який належав Порошенку. А в обмін на це у Петра Олексійовича визнали місто російським і платили податки в рф».
Факт: Сєвморзавод не платив і не міг платити податки рф, оскільки не перереєструвався, як того вимагала окупаційна влада як «російське підприємство». Росіяни дали час на перереєстрацію всіх бізнесів в окупованому Криму до 31 грудня 2014 року. Оскільки завод відмовився це робити, російська влада його націоналізувала одним із перших серед українських підприємств Севастополя вже за два місяці, в кінці лютого 2015 року. І про це є чимало свідчень в інтернеті, в тому числі і з радіо Свобода.Крим. Куди можна платити податки, якщо ти не зареєстрований як субʼєкт?
Наступна цитата фейку: «У справі вказано, що за комунікацію з міністерством промисловості рф відповідав його менеджер Костянтин Картошкін, який надавав російській владі фінансові звіти. А в ефірі українського «5 каналу» заявляв, що Севастополь має «невизначений і незрозумілий статус».
Факт: Фінансові звіти заводу є публічними і публікувалися регулярно, в тому числі і в 2014 році на урядовому сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України smida.gov.ua . Тому росіяни, як і всі решта мали і мають доступ до фінансових звітів підприємства, відтак «надавання звітів» виглядає смішно. А щодо заяв про статус, то стосувалися вони необхідності врегулювати статус Севастополя і Криму і оголошувалися до ухвалення відповідного закону, який визнав Крим окупованою територією. Діяти закон почав 27 квітня 2014 року.
І от нарешті ключова цитата: «Як відомо, наразі активно обговорюється необхідність введення персональних санкцій проти Порошенка, який підозрюється у торгівлі з терористами ОРДЛО, веденні бізнесу в росії, підтримці Харківських угод тощо».
Факт: Очевидно, що кримінальні справи за держзраду проти Порошенка - це абсурд в квадраті. Бо тоді «держзрада» - це звільнення двох третин окупованого росією Донбасу, це курс в НАТО і ЄС, це мовні закони, це Томос, це щоденна і загалом багатомільярдна допомога українській армії в час повномасштабної війни. Ну і давайте відверто: а кого найбільше мочила в 2019 році вся проросійська інформаційна шваль і на кого робила ставку?
Але введення санкцій за все це - це вже навіть не абсурд, це визнання безпомічності і включення «інструменту останньої надії» прибрати політичного опонента, якого не вдалося знищити понад сотнею кримінальних справ і постійним щоденним інформаційним брудом. Саме те, про що говорив Трамп, і про неприпустимість чого постійно кажуть наші європейські партнери.
І це все сьогодні виписується під диктовку Портнова, який є під американськими санкціями, але такий цінний українській владі, що досі українських санкцій щодо нього немає.
Я чесно не памʼятаю жодного українського політика, проти якого велася б настільки системна інформаційна війна впродовж вже майже 7 років, як Порошенко. І шкодую, що регулярно не описувала кожен фейк, який придумують технологи влади практично в щоденному режимі.
Почав цю війну Ігор Коломойський як помсту за приватизований «Приватбанк», з якого методично виводилися мільярди з рахунків українських громадян. Виборча ставка Коломойського у 2019 року спрацювала і далі до цієї війни включилися всі державні ресурси: від правоохоронних до інформаційних.
Тепер йде інформаційна проба - чи здатне суспільство під страхом війни ковтнути весь цей абсурд в середині країни. А також і за кордоном, бо цей зліплений на колінці черговий фейк масово розганяють навіть в групах українців там.
Певна, це буде межею: як для наших партнерів, так і для багатьох українських громадян щодо довіри до української держави. Довіри, без якої війни не виграють. Надто високою в цих умовах може бути ціна за подібні ігри.
