Але американці жодного разу не допустили такої можливості. Трамп невербально як би запросив його: «Якщо приїде, то я його неодмінно прийму». Волц не готує телефонних перемовин з Києвом. Ані до Путіна, ані після нього.
Путін готовий до розмови з Трампом. Але без будь-яких умов і якщо той йому зателефонує перший. Його помічник Ушаков говорить про спокій Кремля, який «не рахує хвилини до такої розмови» і говорить про вимогу Путіна обговорити «проблему України» в закритому форматі на рівні адміністрацій, а потім вирішувати питання про подальший розвиток діалогу включно з можливою розмовою на найвищому рівні.
Як кажуть українці, «яке їхало, таке і здибало». Путін розуміє гру і блеф Трампа. І його не вколисало бажання того, про яке він заявив 7 січня, про «побачити дуже і дуже переговори з Росією про припинення війни проти України невдовзі після його повернення до Білого дому».
У Путіна закінчуються козирні карти. Ті, які залишилися, пришиті суворими нитками у глибокій кишені. Ядерні бомби, «Орєшніки», біохімічна зброя. Виявляється, що він у перші дні неймовірно боявся, панікував, що США у відповідь на повномасштабну агресію можуть нанести удар по Москві. Навіть тактичною ядерною зброєю. Поки не отримав спочатку по «гарячих каналах», а потім через різних емісарів, що Байден не буде застосувати американську військову силу прямо проти Росії.
З часом ми більш детально дізнаємось, що директор ЦРУ Бернс в листопаді 21 року певною мірою знаючи про неминучість війни з Україною накреслив червоні лінії, через які США переступати не будуть. В тому числі й в особистій розмові з Путіним, з яким він був знайомий до цього 20 років.
Після розмови з Патрушевим. Путін використовує агресивний блеф. Доказуючи Трампу, що в нього сильніші від його карти. Розкачуючи його на гойдалках сумнівів і наганяючи страху.
Маргарита Симонян заявила на Russia Today, що Москва може погодитись на «зупинку війни по лінії фронту». Лавров на тривалій пресконференції оголосив про готовність «обговорювати нарешті безпеки тій же країні, яка зараз називається Україною, або частини цієї країни, яка поки що ніяк не самовизначилася на авіалінії від Криму, Донбасу та Новоросії».
Росія бажає миру, але «на своїх умовах, але потрібні серйозні, конкретні пропозиції».
Москва не погодиться на перемирʼя, їй потрібні юридично зобовʼязальні домовленості. Гарантії її стратегічної безпеки.
Помічника Путіна на верфях Росії Микола Патрушев в інтервʼю «Комсомолці» був переконаний, що «Україна може припинити своє існування вже в цьому році разом з Молдовою через антиросійську політику».
Переговори щодо війни мають вестись виключно між Путіним і США без участі Брюсселя і країн Заходу. Місяцем раніше Путін і сам заявив про готовність до переговорів. Проте тільки з легітимним керівництвом України, на базі Стамбульських домовленостей і виходячи з реалій «на полі бою».
Трамп ніяк не реагує на ультиматуми свого «друга Владіміра». Чекає, поки виговориться або вже має інші, більш компромісні, умови до переговорного процесу? Скоріше – ні.
