Китай протягом тижня запустив вже другий ШІ, цього разу – від Алібаби: Qwen 2.5-Max. Виробник стверджує, що він значно «розумніший» за DeepSeek, вихід якого минулого тижня обвалив акції американських техногігантів.
Сьогодні вже всім стає зрозумілим, що ШІ – це не майбутнє, а сьогодення. Використання подібних продуктів напрочуд «френдлі»-інтуїтивне, природнє. Все, що вимагається від користувача – сформувати свій запит, отримати результат й за потреби – обробити його за власним смаком.
Й отут у багатьох може виникнути проблемка. ШІ відповідає саме на те, про що його запитують. Й це стає найбільш вартісною навичкою людини. Мистецтво запиту, висловлення думок – це індивідуальна властивість. Напевно найбільше про це відомо журналістам. Ті, хто розшифровував сотні інтерв’ю, чудово знає наскільки кострубато люди часом користуються мовою, наскільки вона буває в декого бідною, далекою від мовних стандартів. Для тих, хто не звертав на це уваги, раджу заради експерименту спробувати занотувати уривок з будь-якого виступу Володимира Зеленського – це рафінований зразок знущання над мовою. Падежі, логіка, поєднання фраз у реченні – все це летить шкереберть, коли рота відкриває Величний лідер світу.
Й от тепер уявіть як В.В.Зе спілкується зі штучним інтелектом… Все, що він може почути у відповідь: «Вибачте, я не зрозуміла запиту, повторіть будь ласка».
Кострубатість Зеленського – це, безумовно, проблема державного масштабу. Але ця проблема існує й у мільйонів інших українців: малоосвічених, «суржикових», таких, що мало читали, натомість багато дивилися серіали й виступи стендаперів. Здавалося б, усі ці покоління X, Y, Z підросли й захоплюють владу у світі. Вони відкидають олдскульні звички читати книжки, ходити в театри, слухати освічених людей… Це нудно, це «душнілово». Весь світ розважається, переключився на споживання відеоконтенту, на відстеження бугагашечок й неосвічених «лідерів думок» з силиконовими губами.
Аби мати кошти на прожиття від тебе вимагається дещиця: освоїти одну дуже вузьку сферу знань, обмежений набір навичок: опанувати лише одну мову програмування, або навчитися парити клієнтам пилосмоки (кавомашини продаватиме твій колега), або ж вивчити простенький алгоритм дій на конвейері. У решті свого життя поза профдіяльністю – вони абсолютні невігласи: ані цвяха не заб’ють, ані картоплю не зварять (раджу подивитися кількість запитів в Гугл «як зварити картоплю»). Тому наявність чималенького капіталу, преміального автопарку й маєтку у Кончі аж ніяк не свідчать про розвинутість людини. Достатньо поспостерігати за цими Колям-Котлетами, зірками шоу-бізнесу й політиками. Зазвичай вони нудні, бо вивчили лише одну вузеньку сферу діяльності, зазвичай, пов’язану із грошовим накопиченнем, вмінням «вирішувати питання».
Книжковий світ для них не існує, вони не розвиваються за виключенням відвідин спортзали чи нічного клубу. У нових поколінь сприйняття цього світу одномірне й примитивне. Тому такий попит нині на прості рішення, оце все «просто припинити стріляти», «просто вислати всіх іммігрантів», «просто примусити» - жодних домовленостей, компромісів й культурних обмежень. Звідси – постійні конфлікти: на дорозі, у побуті, в політиці, війни врешті-решт. Але то таке: це світ поколінь X, Y, Z, вони його будують – їм в ньому жити й воювати теж їм, бо більше нема кому.
Й все ішло чудово й весело. Але раптом з’являється ШІ й всі зарепетували: алярм, воно нас знищить! Пардон, а чи ви заслуговуєте на інше? Врешті-решт, світ скотився до соціального дарвінізму, а в ньому виграє той, хто сильніший. В нашому світі – розумово сильніший. Й, як слушно зауважила одна розумна людина, яка прочитала багато книжок: «Ш І- це покращена версія людини».
Якби нові покоління прагнули розвиватися, а не розважатися, вони б намагалися стати кращими за рахунок ШІ. Але для того треба: читати книжки, думати, сприймати світ у всій його складності, розвивати мову, фантазію, логічне мислення… Якщо ви не привчилися до цього у перші 10-20 років свого життя, значить не привчитеся ніколи – будете лише виконувати команди, закодовані в рекламі й фразах гуру маркетингу з силиконовими частинами тіла, або ж створеними тим самим ШІ.
Й отут у боротьбі за ресурси цього безжального світу виникає неоціненна фора для тих, хто читав, розвивався й менше розважався – недобитих носіїв олдскульної традиції із любов’ю до друкованого слова й ненавистю до продукції «95 кварталу». Ці антагоністи поколінь X, Y, Z здатні притомно формулювати думки й запити для ШІ, отримуючі найкращий результат від співіснування з небіологічним розумом. Можливо ці кіборги не воюватимуть із нейромережами, а розвиватимуться разом із ними. Звісно, протистояти штучному інтелекту безперспективно. Сенсу у людському існуванні – катма. Можливо ми потрібні були всесвітньому розуму (назвемо це так) лише для того, аби вигадати більш ефективний спосіб перенесення інформації в часі, аніж ота генетична спіраль, в якій вшито стільки всілякого непотребу з домінуючими потребами сексу, їжі й безпеки.
Але останніми, хто помре у нашій агонізуючій цивілізації будуть носії культури й знань, здобутих пращурами, бо нинішні покоління здатні лише скасовувати «стару школу», не створивши нової.