В світі несеться. Що треба робити в таку моменти? Демонструвати єдність? Підходити з холодною головою. Координувати кроки з тими союзниками, хто лишився?
А у нас тільки неправильні відповіді на питання.
Санкціі. Проти політичних опонентів. Евріка.
Санкції проти Порошенко на фоні того, що не знайшли причин вводити санкції проти Портнова. Геніально.
І здається, що інстинкту самозбереження в когось немає в принципі. Коли читаєш про те, що в Україні вирішили відкрити сезон політичних репресій. Чи то в передчутті швидких виборів, до яких треба встигнути зачистити поле, чи то в надії, що все так несеться, що прокатить будь що. Що бути демократіями тепер не модно?
Війни вже немає, так? Російськи ракети і дрони не цілять в українців? Навали російських штурмів вже не відбуваються на фронті? Путін з радості, що йому подзвонив Трамп упився до смерті?
В момент, коли підтримка ЄС стає критичною на тлі самоусунення США, найрозумніше, звісно, підривати віру в демократичність України. Оце успіх. Так переможемо.
Можна любити чи не любити Порошенко. Можна вважати його генієм чи обвинувачувати у всіх гріхах. Але санкції проти нього немають нічого спільного з пошуком справедливості. Бо це просто розправа з політичним опонентом. Це єдина мотивація. І все це розуміють. І в Україні. І за кордоном. І не важливо, чи вважаєте ви Порошенко найбільшим корупціонером в історії, чи найкращим з президентів Україна, з наслідками зіткнуться усі. З наслідками в критичний момент.
І це навіть не вибіркове правосуддя. Це просто розправа з опозицією.
Цікаво, чи розуміє 6-й президент, що переслідуючи 5-го президента, дає індульгенцію 7-му президенту на відповідні дії? Бо є відчуття, що бажання діяти у 7-го президента буде…
Це ніколи не було українським шляхом. Тому краще на нього не ставати.
