Огляд
Сьогодні він буде коротким, з декількох напрямків
1. На Куп'янському напрямку, судячи з усього, командування 1-ї танкової армії (ТА) противника і всього угруповання військ (УВ) «Запад», розуміючи, що вся операція на суміжному фланзі з УВ «Север» значно вибивається з графіка, активізували свої зусилля на південь від Куп'янська. Зокрема, передові частини 2-ї «таманской» мотострілецької дивізії (мсд), ймовірно зі складу її 1-го мотострілецького (мсп) та 1-го танкового (тп) полків, провели серію атак у напрямку Кругляківка - Загризове, вздовж річки Оскіл. В результаті вони просунулися на захід та схід від села Загризове на глибину близько 1,5 км.
Сенс цих дій зрозумілий. Очевидно, що в рамках дій з ліквідації "відрізаної" частини нашого оперативного плацдарму на східному березі Оскілу, які, ймовірно, передбачають і захоплення самого Куп'янська, противник мусить створити плацдарм достатньої тактичної глибини не тільки на північ від міста, а й на південь від нього.
Поки що війська 1-ї ТА противника не можуть наблизитися до виконання цього завдання, адже ширина їхнього прориву до річки Оскіл на південь від міста в районі села Кругляківка по фронту не перевищує 6 км по прямій лінії.
Зрозуміло, що вся ця смуга прострілюється і пробивається з обох флангів досить широким спектром засобів ураження, не кажучи вже про безпілотники. Тому в таких умовах підтягування до річки і концентрація там якихось значних сил для прориву на протилежний берег Осколу, особливо з важким інженерним обладнанням, необхідним для переправи через водну перешкоду - це, скажімо так, дуже спірне заняття, з точки зору шансів на успіх.
Тому, очевидно, що противнику необхідно розширювати свій прорив до річки південніше міста. Що, власне, і є тим, що зараз турбує 1-шу ТА противника. Імовірно, у цьому контексті противник найближчим часом активізується не лише вздовж річки, а й на флангах цього клину, можливо, із залученням 15-го мсп зі складу тієї ж 2-ї мсд, частини сил 47-ї танкової дивізії (тд) та 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр).
2. На Торецькому та Костянтинівському напрямках, за інсайдерською інформацією "з місця", нарешті почали фіксувати підрозділи 150-ї мсд (на Торецькому напрямку) та 20-ї мсд (на Костянтиновському напрямку) зі складу 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), перегрупованої сюди з півдня. Зокрема:
- У районі Торецька в бій вже введено щонайменше 2 батальйони зі складу 103-го мсп 150-ї мсд, до двох танкових рот зі складу 163-го тп
- Там же фіксується висування одного з батальйонів 102-го мсп 150-ї мсд у "першу лінію", на цьому ж напрямку активно діють розвідувальна та штурмові роти 102-го мсп.
- У напрямку Воздвиженка - Тарасівка фіксуються підрозділи 242-го мсп зі складу 20-ї мсд (також, десь до 2-х батальйонів), підтягується 33-й мсп.
- Можливо, найближчим часом до батальйону 255-го мсп тієї ж 20-ї мсд буде введено в бій у напрямку Єлизаветівки або в напрямку нещодавно відбитої ЗСУ дорожньої розв'язки на трасі Покровськ-Бахмут.
Чесно кажучи, у зв'язку з цим у мене було дещо інше уявлення про початок «наступальної операції» противника в напрямку Костянтинівки, де головним «актором» якраз мала стати 8-ма ЗВА з двома, нібито повнокровними мотострілецькими дивізіями у своєму складі.
Згідно з класичними канонами, командування противника повинно було приховано ПОВНІСТЮ ЗОСЕРЕДИТИ з'єднання армії в якихось заздалегідь обраних районах, в максимально можливому складі і почати раптовий КОНЦЕНТРОВАНИЙ наступ усіма зосередженими силами.
Натомість ми спостерігаємо ПОСТУПОВЕ введення у бій частин та з'єднань армії у бій, у режимі «побатальйонно». Образно кажучи, «по чайній ложці на годину». Але, таким чином, підготовлена оборона противника явно не проривається.
Чому так відбувається – питання риторичне. Хоча, звичайно, можу допустити відразу кілька причин:
- Командування противника вирішило вводити в бій 8-му ЗВА поетапно, вважаючи, що для прориву оборони ЗСУ на цих напрямках вистачить лише частини (меншої) її сил (військ). А більшу її частину доцільніше буде використати після цього, у глибині оборони Збройних Сил України для максимально глибокого та швидкого просування.
- Рівень боєздатності (в тому числі ступінь укомплектованості особовим складом та озброєнням) частин та з'єднань 51-ї ЗВА, які, за ідеєю, мали б забезпечити введення 8-ї ЗВА в бій, настільки низький, що 8-а ЗВА змушена сама займатися цим питанням, виділяючи для цього окремі частини та підрозділи зі свого складу. Це цілком може бути так, оскільки 51-ша ЗВА противника (5-та, 9-та, 132-га омсбр), в смузі якої й повинні вводитися у бій полки та дивізії 8-ї ЗВА, вже кілька місяців веде важкі наступальні бої в районі Торецька та Воздвиженки, звичайно ж, зазнаючи при цьому значних втрат.
- Ну і найменш ймовірна причина полягає в тому, що 8-ма ЗВА банально "ротує" 51-у ЗВА, яка вже встигла "зточити" свої бригади в 4-місячних боях за Торецьк і в районі Воздвиженки. В такому разі, можливо допустити, що ніякого "глибокого" наступу на Костянтинівку противник поки що не планує й поступове (частинами) введення у бій з’єднань 8-й ЗВА є цілком логічним.
Але це, на мій погляд, не відповідає дійсності, тобто не узгоджується із логікою розвитку загальної оперативної обстановки на 3-х суміжних операційних напрямках - Краматорському, Торецькому і власне Костянтинівському. Як мінімум, той факт, що армії УВ противника «Юг» нарешті «зібралися до купи», причому саме на цих напрямках, говорить про протилежне. Вони явно діють в рамках якогось спільного плану.
У зв'язку з цим вороже командування, очевидно, виношує цілком "читабельний" план - спочатку одночасно прорватися на Костянтинівку і Дружківку, як з півдня, так і з південного сходу, (з боку Торецька і Воздвиженки), так і з північного сходу (з боку Часового Яру), а потім вийти на Краматорськ з півдня, і на Слов'янськ силами 20-ї і 25-ї ЗВА УВ "Запад", через Лиман.
- Ще однією причиною такого дивного способу вводу в бій частин і підрозділів 8-ї ЗВА може бути банальне спізнення, через цілий ряд причин, її командування з їх концентрацією і розгортанням.
При цьому всі плани і графіки «летять до біса», а тому сили і засоби армії вводяться в бій поспіхом, у міру надходження в нові райони свого бойового призначення. Особливо тоді, коли ціла орда «верхніх» полководців із великими зірками кричить і тупотить смугастими ногами, вимагаючи результату «тут і зараз», а політичне керівництво, при цьому, виявляє нетерпіння. Тут мимоволі поженеш всіх і відразу, хто приїжджає прямо «з коліс» в бій...
Подивимося, як все це буде відбуватися на цих напрямках далі. Поки що, починаючи з 1-го березня, введення в бій окремих підрозділів зі складу 8-ї ЗВА ніяк не вплинуло на загальну динаміку. Ворог досі намагається "дозахопити" Торецьк та "розвинути успіх" на північ та північний схід від Воздвиженки. Результати, при цьому – мінімальні...
3. На закінчення кілька слів про Великомихайлівський напрямок.
127-ма мсд противника зі складу його 5-ї ЗВА вперто намагається повністю взяти під контроль район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле. Робить це, очевидно, для того, щоб забезпечити з флангу подальший "прорив" сусідньої 36-ї ЗВА в бік населених пунктів Комар та Одрадне.
На даний момент передовим підрозділам 127-ї мсд противника вдалося захопити Бурлацьке, але вони змушені вести вперті бої за Привільне, не маючи суттєвого просування на Вільне Поле. Тому вони намагаються обійти його з півночі, атакуючи між Бурлацьким та Привільним, при цьому, за останні 3 дні, просунулися вони там приблизно на 1 км.
Наскільки я розумію, у командування УВ «Восток» є цілком чіткий і однозначний наказ - прорватися на трасу Запоріжжя-Донецьк, і перерізати її десь в районі між Комаром і Одрадним, просуваючись по обидва береги річки Мокрі Яли.
Однак, судячи з усього, командуванню УВ «Восток» доведеться виконувати це завдання (досить «глибоке» за масштабами) виключно власними силами та засобами. У зв'язку з цим ситуація ускладняється для нього тим, що значна частина цього угрупування (десь, до 3-х мотострілецьких бригад) задіяна на Новопавлівському напрямку, для блокування з півдня угруповання Збройних Сил України, яке обороняється по рубіжу Преображенка - Розлив.
Думаю, цим і пояснюється "заощадливість" командування УВ "Восток", яке відвело частину сил 5-ї та 36-ї ЗВА в резерв (загалом, до мотострілецької бригади) і намагається прорватися на північ лише частиною своїх сил. Якби не придані цьому угрупуванню 40-та та 336-та окремі бригади морської піхоти (обр МП), підрозділи яких, по суті, виконують роль своєрідної ударної тактичної групи всього угруповання, для УВ «Восток» ситуація склалася б ще проблематичніше.
