Очевидно, що він не може просто сказати "ні". Пряме заперечення лише більше консолідує Захід, ускладнить відносини з Глобальним Півднем та образить персонально президента США. А це критично, адже Путін зробив ставку на персональні відносини з Дональдом Трампом, і малоймовірно, що він захоче закрити це умовне "вікно можливостей" прямою відмовою.
Тому найімовірніше, що ми почуємо щось на кшталт: "так, але спочатку потрібно обговорити першопричини конфлікту".
Не виключений і варіант: "так, ми теж згодні на 30-денне перемир’я", а далі повторення вчорашніх слів Андрія Єрмака: "Наступного тижня експертні команди розпочнуть технічні переговори про деталі припинення вогню."
Але саме на цих "технічних переговорах" усі розмови про перемир’я і закінчаться – так само, як вони закінчилися у 2022 році після Стамбула. Тоді робочі групи зв’язувалися майже щодня, щось пропонували, узгоджували або викреслювали – тобто, вели ті ж самі "технічні переговори".
Важливо розуміти: "ми готові на перемир’я на 30 днів" – це політична заява без конкретики. У ній немає відповіді ні на питання, з якої дати ці 30 днів, ні по якій лінії розмежування, ні хто і як контролюватиме його дотримання. Такі заяви можна робити щодня – і це ні на що не вплине. Путін з першого дня повномасштабного вторгнення повторює "ми готові".
Технічні параметри перемир’я – це ключове питання, яке має цікавити українців. Навіть якщо коли-небудь розпочнеться реальне обговорення деталей перемир’я, узгодити ці параметри між Україною, Росією, США і ЄС у найближчій перспективі буде майже неможливо.
Якщо ж все піде за описаним сценарієм і Путін не скаже прямо "ні", Україна потрапить у довгий і складний процес. Росія всіляко затягуватиме переговори, постійно створюючи ситуації, у яких винною у зриві "узгодження технічних деталей" виставлятимуть саме Україну. Паралельно нас розхитуватимуть зсередини, намагаючись змусити суспільство визнати капітуляцію "прийнятним варіантом".
Що має робити Україна? Наші завдання залишаються незмінними: збереження єдності всередині країни, підтримка і посилення армії, синхронізація дій у військовій, політичній та економічній сферах із союзниками у Європі та світі. А також – збереження конструктивних відносин із США.
Дива не буде. Жодне перемир’я саме з неба не впаде.
