Вибачайте, що у страсну пʼятницю, але ми рухаємось не по надто оптимістичному сценарію. І щоб він не став катастрофічним, «після Паски» треба реально братися за розум. Особливо тим, від чиїх рішень залежить подальша обороноздатність країни.
США не просто виходять з перемовин. Команда Трампа буде робити вигляд, що не помічає війни в Європі. І другою рукою намагатиметься знайти механізми, які дадуть можливості економічних «взаємозаліків» з Москвою. До якогось «кидка», поки кремлівці не надірвуться. Росія бомбитиме ще дужче, щоб тиснути психологічно і виснажуючи нашу ППО. З озброєнням - дай бог - щоб нам його хоча б продавали.
Що в цій усій історіі (коли Європа теж екстренно фрагментується) потрібно робити владі? В першу чергу - мобілізовувати внутрішній ресурс суспільства. В ситуації, коли існує значна недовіра, це зробити важко, але необхідно, бо сама по собі влада не вигребе. Це теж вже очевидно.
Не буду пропонувати рецепт «уряду єдності» - це вже проїхали. В цей критичний момент в принципі повинна буди сформована якась стратегічна Рада, де президент чутиме не паркетні спічі, а разом з іншими учасниками політичних і економічних процесів, випрацьовуватиме стратегії нашого спільного виживання як нації.
Очевидно, що в цю Раду мають потрапити ті, хто уже доводив свою ефективність на окремих ділянках роботи, а також ті, хто набув досвід за час війни. Не бачу проблеми, якщо поряд сидітимуть і «патріотичні олігархи», і нинішні менеджери (якщо у них є бачення), і представники бізнесу, і представники місцевого самоврядування, і представники громадянського суспільства, і духовенство.
За великим рахунком, у нас є часовий запас в 3-4 місяці, аби сформулювати завдання і почати працювати за різними напрямками, аби посилити здатність до оборони. До осені Росія увійде в, на їх думку, «завершальний етап СВО», і нам треба бути максимально до цього готовими
