Росіяни рано-вранці 18 квітня завдали удару по житловому району Харкова балістичною ракетою з повітряним підривом — було вбито 1 і поранено 80 людей. Ціль – цивільне виробництво, “Тубний завод” та через підрив у повітрі будинки навколо.
Перед цим 16 квітня був Херсон і груповий удар КАБ по центру — був уражений льодовий палац спорту та магазини поруч, по рятувальниках, що прибули, працювала російська артилерія. 2 убитих та 9 поранених.
13 квітня Суми — парний пуск двох “Іскандерів” конгрес-центром Сумського Університету, по суті центром міста, 35 полеглих, 129 постраждалих.
Дніпро 10 квітня — завод “Біосфера”, виробництво побутової хімії, склади та управління компанії. “Фрекен Бок” продукція, максимально далека від оборонки.
Плюс ще дві хвилі ударів — БПЛА та ракети, 3 убиті, під 20 поранених.
Ресторан “Магеллан” у Кривому Розі 4 квітня — удар “Іскандером” з повітряним підривом, могли б поставити підривник на удар, але хотіли якомога більше цивільних жертв. 20 загиблих, 72 поранених.
Почастішали удари балістикою — “війна міст”. Багато в чому через те, що перші північнокорейські копії “Іскандерів” могли прилетіти й за півтора кілометра (!) від цілі.
Але тепер росіяни їх модернізували і йдеться про сотню метрів, отже, під час підриву в повітрі вже реально засипати ціль шрапнеллю та уламками моноблочної частини — необов’язково навіть касетне наповнення.
Вперше термін “війна міст” з’явився під час ірано-іракської війни у лютому 1984 року, коли Саддам Хусейн масово застосовував радянські ракети “Ельбрус” для ударів по іранських центрах міст — Дисфулю, Ісфахану, Ендімешку.
Логіку диктатор пояснював так:
“Куди б ракета не потрапила у великому місті вона завдасть шкоди, а по авіабазі або військовій базі точно потрапити реально лише завдяки щасливому випадку”.
Оскільки експортних “Ельбрусів” багато бути в Іраку не могло, то вирішили заощаджувати — працювати історичними центрами.
Перша хвиля була по центрах міст, потім зусилля перенесли на станції, що перекачують нафту, НПЗ, сталеливарні заводи.
Іранці за допомогою китайських товаришів за валюту збудували свої ракети “Огаб” і закуповували у Північної Кореї “Хвасони”, перші ще версії, що літали через раз.
Саме тоді Пхеньян уперше обкатав свої ракетні технології.
Було кілька перемир’їв за посередництва ООН, які зривалися новими регулярними ударами. Під час серії ударів по Тегерану 12% його населення покинули столицю Ірану — були дні, коли приходило по 12 ракет на добу.
Мета РФ сьогодні – той самий терор. Фоном під перемовини з США.
Вдасться домогтися припинення вогню зі втратою територій — тиск на мораль, добре, що це закінчилося, плюс будь-які спроби реконкісти критикуватимуть усередині суспільства, щоб уникнути жахів війни.
Не вдасться — тиск на мораль, адже в тій чи іншій формі люди втомилися від війни та хочуть, щоб цей жах завершився. Попри всю ірраціональність обіцянок Трампа завершити все за 48 годин після виборів.
Сили оборони відповідають. 15-16-17 квітня по селищу Шуя було запущено десятки далеких дронів — полірували розташування 448-ї ракетної бригади, яка завдавала удару Сумам.
Знищено бокси для техніки, склад боєприпасів, ангари для поточного ремонту, склади ПММ, уражено штаб та казарми.
Є вбиті та поранені, вторинні детонації боєприпасів — шкода не було вибухів характерних для детонації голів.
На сьогодні РФ досягла потрібного нам ступеня виснаження ППО, якщо вже тихохідні дрони приходять, то за розташуванням ракетної бригади, то по найбільшому виробнику військової хімії в Чапаєвську, то по єдиному заводу оптоволокна в Саранську.
Але по розосереджених військах працювати важко, це правда.
Плюс продовжаться постачання копій “Іскандерів” з Північної Кореї — йдеться про щонайменше 148 балістичних ракет КН-23 і КН-24, які вже у Москви чи в дорозі. Тому удари балістикою продовжаться.
До кінця війни ми не зможемо розгорнути угруповання ПРО, здатне перехоплювати балістику над усіма великими містами — тому розосередження, виїзд із будинків поруч із промисловими центрами, реакція на тривоги, уникнення людних місць, масових заходів, нічого іншого не буде.
До цього ні одні удари по моралі — ні бомбардування Лондона “Фау” під час Другої Світової, ні бомбардування дирижаблями англійської столиці до Першої Світової, ні запуск під сотню балістики по Тегерану не змусили країну впасти або вийти з війни та капітулювати.
Не станеться цього і з нами. Вічна пам’ять всім загиблим внаслідок російської агресії в Україні. Бережіть себе.
