Про привентивне покарання у якому зізналась влада щодо Порошенка.
Превентивне покарання — це коли тебе карають не за те, що ти зробив, а за те, що ти можеш зробити, як комусь здається...
Не за факт.
А за потенціал.
За уяву влади.
За підозру....
Це не про закон.
Це про страх системи перед тобою — навіть якщо ти мовчиш.
Навіть якщо ти ще нічого не сказав чи зробив.
Це не правосуддя — це стратегія залякування.
Це — репресія на випередження.
Гітлерівська Німеччина застосовувала превентивні арешти масово.
Після 1933 року нацисти почали відправляти в концтабори всіх, хто міг бути «небезпечним» — без суду.
Комуністи, соціал-демократи, профспілкові активісти, євреї, роми, гомосексуали. Навіть ті, кого просто вважали «асоціальними» — безробітні, безпритульні.
Формулювання було просте: «превентивне затримання в інтересах державної безпеки».
І цього вистачало, щоб зникнути безслідно.
У сталінському СРСР це мало інші назви, але ту ж суть.
«Профілактичні розмови», «нагляд КДБ, «арешт за антирадянські настрої».
Людей карали не за вчинки, а за неблагонадійність. За приналежність до «неправильного» кола.
За потенційну нелояльність.
Це була система, яка хотіла не судити — а тримати всіх у постійному страху.
А тепер — увага.
Це не артефакт історії.
Це досі живе.
У Білорусі людей арештовують «на всяк випадок» перед річницями протестів.
У Росії — штрафують і садять за пости, які могли б «дестабілізувати ситуацію».
У Китаї — за допомогою системи «соціального рейтингу» відстежують і карають громадян ще до того, як вони порушили щось.
У багатьох країнах — активістів попереджають, обшукують, обмежують до того, як вони щось встигли зробити.
Тепер до них доєдналася і Україна(
Це — карантин свободи.
Це — логіка: «Ми не чекаємо злочину.
Ми караємо за намір.
За підозру.
За профіль.
За інакшість.
І це має бути названо своїм іменем — ганебною практикою, що суперечить будь-яким уявленням про права людини і справедливість.
Бо завтра «превентивно» можуть покарати будь-кого.
Навіть тебе.
Навіть за думку.
