Вибачте, але вкурвило.
Був час, коли ми багато місяців вчили одне одного, що не "зелені чоловічки", а "російські агресори", що не "ДНР та ЛНР", а "тимчасово окуповані території". Нарешті вивчили.
Настав час вивчити, що люди, які борються зі зброєю в руках проти путінського режиму на своїй землі, це не "бойовики" і тим більше не "терористи", а бійці національно-визвольних рухів.
Що не "контртерористична операція ФСБ", а війна проти національно-визвольного підпілля. Бо це нічим не відрізняється від боротьби НКВД/КГБ проти УПА.
І нарешті, хоча це складніше зрозуміти, національно-визвольні рухи не можуть мати нічого спільного з ІДІЛ, а навпаки, є його ворогами. Бо Ісламська держава не передбачає національних ідентичностей та національних держав. А борці за свободу прагнуть саме цього. Якщо люди називають себе татарами, башкирами (башкортами), чеченцями (нохчій), інгушами (тут українська мова не передасть адекватно самоназву народу), черкесами, аварцями, кумиками тощо, то їм потрібна національна свобода, а не нова імперія замість старої. Очевидно, ФСБ вигідно використовувати ІДІЛ як лякалку для США та Європи, як аргумент, чому не можна підтримувати деімперіалізацію й деколонізацію (ще раз дякую Європарламенту, який не повівся на кремлівську пропаганду).
І ще одне до журналістів. Якщо прагнете писати про події на землях корінних поневолених народів російської імперії, і при цьому користуєтеся московськими джерелами, то принаймні подивіться джерела іншої сторони. Всі національно-визвольні рухи мають аккаунти в соціальних мережах. Писати про щось із голосу ФСБ без альтернативного джерела на 11-му році російсько-української війни виглядає не дуже професійно, м'яко кажучи. Бо так можна дописатися до "розіп'ятих хлопчиків у трусиках".
Другий фронт всередині РФ наближає нашу перемогу. Імперія має припинити існування, лише це дасть Україні сталий мир. Вчимося розуміти, поважати й шанувати тих, хто є ворогом нашого ворога і має стати нашим другом.
