Україна зробила важливий крок у протистоянні ворожій пропаганді та інформаційній агресії.
Інформація – це зброя. А в умовах інформаційного суспільства – зброя смертельно небезпечна. Тому життєво важливим було дати відсіч інформаційному диктату РФ. Звісно, фінансові ресурси двох країн непорівнянні, тому створити медіахолдинг, рівний по потужності, скажімо, «Russia Today», можливості не було. Тому українська влада вирішила відповісти асиметрично – і доносити правдиву інформації не стільки до широких верств іноземного населення, скільки до «експертного середовища»: політиків, аналітиків, оглядачів…
Можливо, щось можна було зробити краще. Але давно відомо: слухають того, хто говорить. Щоб українська точка зору була почута, хтось повинен її, як мінімум, озвучити. І в тому, що лідери громадської думки в Європі, Азії й Америці не прислухались до російського наративу, а схилялись до об’єктивної істини, є неодмінна заслуга української платформи іномовлення. Це було ніби продовження славетної української дипломатії – відверта розмова з лідерами думок та руйнування російської монополії на правду.
На жаль, українське іномовлення наразі не руйнує нічию монополію. Бо воно саме зруйноване – рішенням влади, яка прийшла на зміну патріотам та професіоналам. Нині на базі іномовлення (та не тільки його) створений державний пропагандистський канал «Дом» – той самий, який транслює виключно точку зору Офісу Президента, порушує мовне законодавство, показує карту України без Криму та «освоює» мільярди наших грошей. Росіяни можуть скільки завгодно дурити голови західним політикам й експертам: для нинішнього правлячого режиму в Україні влада та рейтинги набагато важливіші, аніж дієва підтримка нашої країни у світі.
