1. Чому нас вимушено цікавлять новини з Росії? Чим швидше пацюки в банці почнуть їсти один одного, тим більш вірогідно, що війна зупиниться. Поки вони є на нашій землі, не може бути перемир'я. Або вони підуть через внутрішні причини, або їх вижене українська армія.
2. Варто провести паралель із «тисячолітнім» німецьким рейхом, який проіснував дванадцять років, але встиг окупувати більшу частину Європи і поставити собі на службу майже всі ресурси континенту. Війна закінчилася тільки тоді, коли була знищена Рейхсканцелярія в Берліні. Цього разу світ схаменувся трохи раніше, ніж рашистські літаки почали бомбардувати Лондон, і підтримав Україну, як фронтир, як останній рубіж перед об'єднаною Європою та НАТО
3. Захід вирішив по-справжньому підтримувати Україну не у грудні минулого року, коли Байден оголосив про неминучий широкомасштабний напад Чахлика на нашу землю, не у лютому, коли стало зрозуміло, що це не "обмежена спецоперація", а війна за повне захоплення території, знищення державності та національної ідентичності українців. Захід ухвалив перші серйозні рішення про підтримку тільки у квітні під тиском, з одного боку, власної громадськості, яка отримала свідчення злочинів РФ на півночі Київщини, а з іншого - коли стало зрозуміло, що жоден аналітик не врахував силу української армії, геній її військового керівництва та єдиний у своїй вірі в перемогу український народ.
4. Протягом літа, після отримання сучасної артилерії та РСЗО, стабілізації фронтів та набуття бойового досвіду і впевненості у перемозі на полі бою, як єдиному варіанті закінчення війни, перед західними лідерами остало питання про те, чим конкретно повинна завершиися війна. На той момент серед сценаріїв було декілька:
- зупинення військ на лінії вогню для перемовин;
- відведення російської армії на лінію 24 лютого.
На всі інші варіанти західні лідери, що звикли до спілкування з Путіним без краваток, йти були не готові.
5. Українська армія отримує багато зброї. Іноді це - стара радянська з тих країн, які від неї позбавляються. Іноді - зовсім стара натівська. Дедалі частіше - сучасна, або майже сучасна, як от IRIS-T, або NASAMS, HIMARS. Іноді нам потрібно дуже багато, таких старих, як HAWK, випущених у кількості понад 40.000, запаси яких є майже необмеженими, але які, однак, дають одиниці. Іноді нам потрібно багато бойових машин піхоти (тисячі, насправді), а їх майже немає у такій кількості. Або сучасних танків - вони є, але... Це приблизно те саме "але", що було із артилерією 155 калібру протягом літа. Проблема, насамперед, у тому, що їх не дуже багато на складах. Але вони є і якщо Україна отримає справжню перевагу в кількості звичайних озброєнь, артилерії, бронетехніки, наш наступ буде швидким та невпинним.
6. Невпинний наступ української армії - те саме питання, на яке не може відповісти колективний Захід, починаючи з Харківської операції у вересні, бо основні сценарії закінчення війни у вересні звучали так:
- вихід на лінію 24 лютого і перемовини про механізми виходу російських військ з території України;
- звільнення території України повністю військовим шляхом, включно з Кримом та Донбасом.
7. Кількість артилерії, враховуючи, що ця війна, - в тому числі і війна артилерії в набагато активнішому варіанті, ніж в багатьох війнах 21 століття (але все ж таки менш інтенсивно, ніж у 80-х у війні Іраку та Ірану), техніка виходить з ладу, снарядів не вистачає, ворог і надалі має кількісну перевагу. ЗСУ мають перевагу в якості техніки, навченості та мотивації бійців і командирів. Як би там не було, а це війна величезних ресурсів.
Регулюючи, дозуючи ресурси, які йдуть на оснащення нашої армії, колективний Захід відтерміновує остаточну перемоги України над Росією.
8. Один із варіантів закінчення війни, який виглядає ймовірно станом на грудень 2022:- початок українського наступу одразу на двох або декількох напрямках, злам фронту армії РФ, панічна втеча російських військових разом з колабораційною владою Донбаса та Півдня, вихід на межу Криму, до Чонгара, Армянська, Перекопа "на плечах" втікаючої армії загарбників, істерика у російському політикумі, знищений Кримський міст, оточений ЗСУ Севастополь, куди окупанти евакуюють награбоване. "Я так не хочу уезжать из Крыма", - як мантру повторюють десятки тисяч військових пенсіонерів, ветеранів ФСБ, кадировців, чиновників, які разом із сім'ями колонізували наш півострів. "Гуманітарна катастрофа", про яку російські ЗМІ оголосять Заходу, і ефект доміно зруйнують картковий будиночок в кремлі, і весь російський Голем впаде, як падав у 1917 та 1991 роках.
9. Що далі - питання, на яке Байден-Макрон-Шольц не дають відповіді власним підлеглим. Питання, на яке вони не тільки не мають відповіді, вони бояться системних геополітичних зрушень в країні з ядерною зброєю, яка перебуває в руках маньяків та вбивць. Невідомо, які темні сили можуть прийти на зміну цим миршавим хробакам у російській владі. Ще більш незрозуміло, що буде у випадку поділу цього мегамотлоху на десятки суб'єктів з кримінальною владою, радянським союзом, "можемповторить" і "дедывоевали" у мізках.
10. Україна неочікуваною Заходом перемогою порушила плани багатьох корумпованих європейських політиків на черговий поділ світу з Росією, в якій ми повинні були стати не тільки сакральною жертвою, а і отруєною пігулкою для дракона, з точки зору вже американців. Цього не сталося. Тушканчик, якого намагався з'їсти пітон, виявився мангустою.
11. Найскладніший сценарій того, що може бути, поступово проступає через флер недовизначенності Заходу - вимушений обставинами рух українських військ на Північ до знищення або обеззброєння "місць ухвалення рішень".
Красовицький щоденно
