Мабуть, я визначився зі ставленням до ідеї виборів до завершення бойових дій. З цілого ряду причин раніше я цю ідею не підтримував. Наразі ж змінив ставлення на протилежне.
Так, я розумію, що наразі складно забезпечити рівні умови для партій (через Єдиний марафон), так і громадян (як військових, так і вимушених переселенців). Та й єдина людина, чий рейтинг дозволяє поборотися за президентство із Зеленським до закінчення бойових дій гарантовано не погодиться балотуватися. Та й закон не передбачає проведення виборів під час воєнного стану.
І все ж, закон змінити можна. В будь-якому разі, конституційна норма про право народу регулярно обирати свою владу є основою основ демократії. Тому, слід привести у відповідність до нинішніх умов усі норми, котрі заважають проведенню нехай не ідеальних, але хоч більш-менш рівних, вільних і загальних виборів.
А тепер щодо побоювань багатьох (я донедавна був серед них), що ці вибори дозволять владі забагато фальсифікацій, водночас даючи їй індульгенцію ще на 5 років. По-перше, маємо той випадок, коли гірше точно не буде, бо гірше за нинішню монокоаліцію бути просто не може. Більше того, соціологія однозначно доводить, що в наступному парламенті ніякого «моно» не буде, а будь-яка коаліція з партій, котрі можуть подолати барʼєр, буде ліпшою. Тобто, зʼявиться коаліційний уряд, а це в будь-якому разі обмежить всесильність ОПи - навіть якщо крім парламентських пройдуть і президентські вибори й Зеленський на них переможе.
Що ж до «цементування» й моїх побоювань, що після війни дилетантам і злодіям, котрі зараз очолюють країну, не дадуть коштів і ми залишимося в руїнах (а якщо й дадуть, то це нічим не допоможе), то я більше за це не переживаю. Після закінчення війни люди вчорашні військові (і ми з ними) дуже легко добʼються нових виборів. І це не інфантильно-ідеалістичні сподівання на «хлопці прийдуть - порядок наведуть», а елементарне розуміння, що люди, котрі виграли війну (а вони її вже виграли anyway) захочуть свою частину політичного пирога. І ніхто їм у цьому не завадить
