На 1000-й день війни президент Зеленський скористався дозволом Вашингтона на пуск ракет далекого радіусу дії вглиб території росії. До того президент Байден відмовлявся дозволити такі удари з використанням американської зброї, побоюючись, що вони можуть призвести до Третьої світової війни, повідомляє The New York Times.
Того ж дня росія офіційно оголосила про нову ядерну доктрину. Москва сигналізувала про неї два місяці тому, вперше заявивши, що застосовуватиме ядерну зброю не тільки у відповідь на напад, що загрожує її виживанню, а й у відповідь на будь-який напад, що становить «критичну загрозу» її суверенітету та територіальній цілісності — ситуація дуже схожа на той час, коли балістичні ракети американського виробництва вразили російські арсенали зброї.
️І ще один нюанс було внесено до російського керівництва із застосування ядерної зброї: вперше Москва заявила про право застосувати ядерну зброю проти держави, яка володіє лише звичайними озброєннями, якщо її підтримує ядерна держава. Схоже, що Україна, підтримувана США, Великою Британією та Францією, трьома з п’яти держав, які спочатку володіли ядерною зброєю, є тією країною, яку мав на увазі путін.
Проте показово, що реакція Вашингтона у вівторок була не більше ніж позіханням. Офіційні особи відмахнулися від доктрини як від дрібниці, пов’язаної з ядерними загрозами. Натомість місто кипіло спекуляціями на тему, хто обійме посаду міністра фінансів, і чи зможе колишній конгресмен Метт Гетц, оточений звинуваченнями на тему сексу та наркотиків, пройти процес затвердження на посаду генерального прокурора.
Війна в Україні змінила багато: вона забрала сотні тисяч і зламала мільйони життів, потрясла Європу та поглибила ворожнечу між росією та Сполученими Штатами. Але вона також привчила Вашингтон і весь світ до відновлення використання ядерної зброї як головну розмінну монету. Думка, що одна з дев’яти країн, які володіють ядерною зброєю (а Іран стоїть на порозі того, щоб стати десятою), може натиснути на кнопку, викликає швидше потиск плечима, ніж скликання Ради Безпеки ООН.
“Це сигнальна вправа, спроба налякати аудиторію в Європі і меншою мірою в Сполучених Штатах, щоб вона відмовилася від підтримки України”, – каже професор Гарварда Метью Банн, який відстежує ядерні ризики протягом десятиліть.
«Фактична короткострокова ймовірність застосування росією ядерної зброї не збільшилася. Довгострокова ймовірність ядерної війни, ймовірно, трохи зросла — тому що готовність США підтримати удари вглиб росії посилює ненависть і страх путіна перед Заходом і, ймовірно, спровокує дії росії у відповідь, які посилять страх і ненависть Заходу до росії», — вважає Банн.
Для путіна нова ядерна доктрина — це остання з кількох спроб перетворити найбільший у світі ядерний арсенал на щось, чого світ справді може знову боятися, що дасть йому глобальний вплив, який його газово-військова економіка поки що не може забезпечити.
У заяві Ради національної безпеки адміністрація Байдена засудила нову доктрину, але не виявила жодної тривоги. У заяві наголошувалося, що ядерна позиція росії не змінилася, а отже, немає потреби змінювати рівень бойової готовності Сполучених Штатів.
«Незалежно від порогу, який він може спробувати встановити, рішення путіна застосувати нестратегічну ядерну зброю в будь-якому місці, у будь-який час, у будь-якому масштабі все одно матиме серйозні наслідки, як неодноразово зазначав президент Байден», — каже професор Массачусетського технологічного інституту та експерт з ядерних питань Віпін Наранг, який нещодавно повернувся із дворічного відрядження до Пентагону.
Там він працював над новим, значною мірою засекреченим «посібником із застосування ядерної зброї» для Сполучених Штатів, в якому більше уваги приділяється арсеналу Китаю, що росте, і його партнерству з росією.
️«путіну все одно доведеться враховувати заходи у відповідь США і всього світу і керувати ескалацією… Навіть з урахуванням цих змін у російській доктрині я, як і раніше, впевнений, що звичайні та ядерні сили США і НАТО здатні стримати російські ядерні дії і відновити стримування, якщо путін прорахується», – зазначив Наранг.
ймовірність такого прорахунку є низькою — Путін протягом усього конфлікту виявляв обережність, не бажаючи відкрито нападати на країни НАТО, участі яких у протистоянні він не хотів би допустити.
Як зазначає Віпін Наранг, «ядерний поріг визначається не словами, а балансом стримування і ставками, а зміни в декларативній доктрині зовсім не змінюють баланс стримування між США, НАТО та росією».
