Сьогодні допис сумний. Навіть більше – розпачливий. Цей допис повний безнадії, безвір’я та песимізму. Звісно це дратує, бо усі хочуть перемоги, ура-оптимізму та інших гарних новин. Тому такі дописи мало хто читає, бо кому потрібні важкі новини. А я всього на всього людина, ще й на горе собі емпатична, тому звісно болісно сприймаю будь які новини про наших полонених, поранених чи загиблих.
З 2014 року для мене не має чужих людей, якщо вони носять форму ЗСУ, мають проукраїнську позицію та виконують свій громадянський обов’язок. Кожен з цих людей, є важливим для мене, бо це частинка України. Саме тому болісно реагую на будь які погані новини. А сьогодні вони погані. Бо знову отримала новини з Ростовщини, де відбулося ще одне гротескне судилище над українцями.
Двох українців, громадян України, мешканців Каховки російські кати знову засудили до 12 років позбавлення волі. Це ще двоє людей, яких росія взяла у полон та звинуватила у тому, що вони є українцями. Звісно ж, Ростовський суд «провину» громадян України Максима Махна та Сергія Ткаченка «довів» повністю.
Це ще двоє людей, наших громадян, яких викрали з їх домівок, з їх землі, вивезли на Ростовщину та засудили. Це ще дві зламані долі. Та чи дві? Бо ж в них є чи були родини, діти, дружини? Чи живі їх батьки, родини?
Ви колись задавалися питанням, хто й як опікується долями родин тих, чиї рідні ось так «засуджені» судами на росії? Та взагалі, хтось досліджував питання, скільки «шпигунів» за цей час «засудили» росіяни та знищили у своїх катівнях? Чи є в нас реєстр викрадених росіянами громадян України? Чи є реєстр тих, кого засуджують у судах росії? Чи є план визволення з полону наших громадян?
Цих полонених українців суд росії визнав «шпигунами».
Ось саме тому дуже хочу, щоб ви прочитали цю історію. Бо про полонених «азовців», яких теж судять у судах Ростовщини, хоч трошки чутно у ЗМІ, засуджені цивільні громадяни України, якось не мають інформаційної підтримки, європейського нагляду, розголосу за їх долі та злочини росії, скоєні відносно наших громадян, з високих трибун ООН.
Бо окрім військовополонених, яких теж судять на Ростовщині, я писала про це, ще є цивільні громадяни, яких захопили у полон на окупованих територіях під час окупації та вивезли до росії. От, наприклад, як Максима та Сергія. Мешканці Каховки, яка була окупована росію так швидко, що люди не мали можливості евакуації й були просто захоплені у полон й вивезені на територію окупанта.
Процитую «рішення суду» з Ростову, бо воно важливе, щоб зрозуміти усю ницість та гротескність справи: «Було встановлено, що з серпня 2022 року Махно передавав інформацію Службі безпеки України (СБУ) про місцезнаходження російських військовослужбовців та військової техніки, які перебували у Каховці на Херсонщині. У жовтні 2022 року до нього приєднався Ткаченко, який займався збиранням даних про місця дислокації підрозділів Збройних Сил рф. Пізніше їх затримали співробітники ФСБ росії з Південного Військового Округу. Махна та Ткаченка були звинувачені за статтею «Шпигунство». Суд засудив кожного з них на 12 років позбавлення волі. Махно відбуватиме покарання у виправній колонії суворого режиму, а Ткаченко – у колонії особливого режиму».
Українці, які жили на своїй землі й захищали її, визнані окупантом в цьому винними. Це сюр. Це жах. Знаєте чому? Бо кожен з нас для окупанта – ворог. Бо окупант знищить усіх, хто є громадянином України. Бо ми, на думку окупанта, не маємо права на життя, на захист свого життя, на захист своєї землі. Бо досі окупант не отримав покарання за кожен зчинений ним злочин.
Світ досі цього не зрозумів й не хоче цього розуміти, як й не хоче покарати злочинця. Бо світ нічого не знає про ці суди. А може й не хоче знати.
Жодне ЗМІ Європи, умовного колективного Заходу не покаже цей сюжет, не напише про цих хлопців, не скаже ні слова про сотні чи тисячі українців, яких знищено чи закатовано, чи «засуджено» в окупації. Світ сором’язливо опускає очі, бо йому страшно визнати, що існує сучасний фашизм. Сучасний гітлер й його доктрина, яка вже загрожує світу й яку світ досі не бачить.
Ще раз: українці, затримані в Україні окупантом, вивезені з України та засуджені окупантом, як злочинці, шпигуни.
Я постійно пишу про ці страшні суди на Ростовщині, як про суди над військовополоненими, так й про суди над цивільними, яких визнали «шпигунами», бо це єдине, чим я можу допомогти. Розголос. Привернення уваги. Визначення проблеми.
Ці суди йдуть нескінченно, тому в мене все більше питань, щодо захисту тих людей, які вивезені, викрадені до росії й засуджені там. Чи отримують їх родини допомогу? Чи є в нас реєстр таких «шпигунів»? Чи вносять їх у списки на обмін? Це дуже важливо знати тим, хто не відмежовує себе від війни, та для кого усі, хто носить форму ЗСУ, є проукраїнським громадянином, є рідною людиною, часточкою України.
Ці питання виникають, бо щодо військовополонених ще є якісь закони та директиви, з тих самих соціальних питань. А ось цивільні, які були викрадені з окупованих територій, який правовий та соціальний захист мають вони?
Ми є народ, нація, тому ми встоїмо й виживемо у цій війні, якщо не станемо росіянами. Це їм байдуже на померлих, на кинутих гнити на полях та згарищах їх громадян. Ми нація, ми, повинні й маємо битися один за одного, підтримувати один одного, в нас не повинно бути не нашої війни, не наших синів, не наших дочок.
Українці зникають у тюрмах мордору. Хтось не витримує катування, хтось помирає від хвороб без лікарської допомоги, хтось втрачає психологічне здоров’я. Чи внесені російські судді, прокурори, що чинять цю наругу над українцями до санкційних списків? Чи вільно вони подорожують світом, витрачають свої гроші? Чи є вони у Миротворці? Чи знаємо ми прізвища та адреси цих катів? Маємо знати!
Я давно виступаю за те, щоб кожен з російських «гвинтиків» сучасної гітлерівської системи мав персональну санкцію, сторінку у Миротворці та навіть більше – міжнародне визнання. Так, саме міжнародне визнання, має бути у кожного російського злочинця, бо має працювати сайт російських злочинців, де усіма мовами світу можна було б прочитати про зчинені росіянами злочини.
Росіяни мають запам’ятати, занотувати, набити собі на лоба: ми не пробачимо, ми будемо пам’ятати усіх катів та їхні злочини, ми будемо боротися за кожного полоненого та мститися за кожного вбитого, ми будемо виборювати свою землю й своє право жити на ній.
