3 травня: це цікаво знати

Навіщо бундючитись пихато
Гріться в похвалах?
Слава не ртуть:
Мало великим себе уявляти.
Треба великим буть.
Василь Симоненко

3 травня святкують:

Всесвітній день свободи преси
День Сонця
День кондитера
За церковним календарем 3 травня вшановують преподобного Феодора Трихина, преподобного Олександра Ошевенського, святителів Григорія і Анастасія Синаїтів.

У народі цей день вшановується пам'ять преподобного Івана Ветхопещерника. У народі цього святого називали Іваном Воїном, і вірили в нього як захисника від крадіїв. У цей день був звичай розстилати на землі полотна, класти пироги. Таким чином наші пращури пригощали весну, щоб вона дала хороший врожай. У цей час зацвітає бузина, жовта акація, польовий клен, осина.

Іменинниками 3 травня є:
Олександр, Гаврило, Григорій В’ячеслав, Антоніна, Марія, Пилип, Яків.

3 травня народились:
1895 – Теодосій Осьмачка (Тодось Осьмачка), український письменник, прозаїк, перекладач.
1897 — Януарій Бортник, український режисер і актор. Репресований у 1938 році.
1900 — Микола Яковченко, український актор театру й кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР. 1918 дебютував на аматорській сцені в Прилуках, згодом у театрах Сімферополя, Черкас, Лубен, Чернігова, Дніпропетровська й Харкова, з 1928 в Київському театрі імені Івана Франка (з перервами). Знявся у фільмах «Ніч перед Різдвом» (1952), «Максим Перепелиця» (1955, Кондрат Перепелиця, батько Максима), «Шельменко-денщик» (1957, Опецькуватий), «За двома зайцями» (1961, Сірко).

Події 3 травня:
1783 — російська імператриця Катерина ІІ заборонила селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з місць останньої ревізії. Відбулось закріпачення селян.
1880 — відкрито перший в Україні львівський кінний трамвай.
1991 — у столиці Намібії підписана «Віндхукська декларація», що закликає уряди держав всього світу забезпечувати свободу преси і її демократичний характер. За рішенням ЮНЕСКО цей день відзначається як Всесвітній день свободи преси

Чи знаєте ви, що:
Тодося Осьмачку вважають найпохмурішим українським поетом. Таким непривітним зробило його немилосердне життя, у якому він був або пацієнтом психлікарні, або гнаним самітником на чужині.

Навіть кохання у нього було пофарбоване більше у чорний колір, ніж у червоний. Перебуваючи на лікуванні у маленькому польському містечку, він зустрів жінку своєї мрії й безтямно закохався, а вона виявилася черницею. Після невдалого залицяння та серенади під її вікнами, сестра Йосифа (так звали черницю) змушена була втекти, і вони ніколи більше не побачилися.

Проте «у найпохмурішого українського поета Тодося Осьмачки з’явилися світлі мотиви інтимної поезії», вважає дослідник його творчості Михайло Слабошпицький.