Мої давні читачі пам'ятають, що ще 2014 року я писав, що деолігархізація в Україні проводитиметься головно Заходом за допомогою його спецслужб, судової та правоохоронної систем, бо:
а) Захід дає багато коштів Україні і зовсім не хоче аби їх присвоювали собі наші олігархи;
б) Захід має об'ємні досьє на кожного українського олігарха (на московитських теж).
Тому свіжа новина про те, що суд в Нікосії на Кіпрі заморозив активи Ахметова вартістю $820 через справу "Укртелекома" чудово лягає до цього кошика.
З "великої четвірки" — Фірташ-Коломийський-Ахметов-Пінчук — перші три вже перебувають під величезним тиском західних правоохоронців.
Тому я продовжую стверджувати, що менший глобальний етап деолігархізації в Україні минув. "Велика четвірка" втратила свій вплив на бюджет, на цілі галузі економіки, на політику, парламент, тощо, приблизно на 3/4 від того, як вона впливала на вче це до війни. Приблизно так само зменшились і їхні активи.
Про "план Маршалла" для України я теж пишу з 2014 року. Почув від когось, що ніби США не підтримали литовську ідею аналогічного плану. Це неправда. Колишній високопосадовець США та НАТО, Майкл Карпентер, заявив, що для інвестиційного плану Україні треба щорік $6 мільярдів, що зовсім необтяжливо для Европейського фонду стратегічних інвестицій. За моєю інформацією, цей план буде презентовано лише після того, як у нас повноцінно запрацює Антикорупційний суд.
ДВА СЛОВА ПРО НАФТУ
Ми всі пам'ятаємо історію, коли у березні 2014 року президент Обама полетів до шейхів, а Путін намагався упередити нищівний сценарій з СРСР та цінами на нафту, і подзвонив йому через спецзв'язок прямо на борт №1. Та пан Обама вже більше року не є президентом, і я думав, що всім очевидно, що президент Трамп усних угод Обами з шейхами дотримуватись не буде.
Зараз інший час та інші завдання. А зниження цін на нафту (а до нападу Московії на Україну ціна бареля доходила й до $117) було першим найнагальнішим та найочевиднішим кроком, як і перші пакети санкцій.
Зараз наша історія перебуває на якісно іншому рівні, і ухвалюються такі рішення, яких у 2014 році ухвалити просто не могли. Маю на увазі рішення президента Трампа про надання Україні джавелінів та іншої летальної зброї. Також маю на увазі найближчі наступні санкції проти оточення Путіна, серпневий закон США про застосування санкцій. Зараз ухвалюються рішення іншого гатунку, і фактор нафти вже не має такого значення. Своє завдання він вже виконав — Резервний фонд Московії припинив своє існування.
Ціна нафту вже ніколи не повернеться на довоєнний рівень. Нафтову промисловість Московії обкладено санкціями. Захід не інвестує і не ділиться технологіями з цією галуззю економіки Московії. Наслідком є те, що Московія не може розвідати нові важкодоступні родовища. Тобто Москва качає лиш те, що може качати. Але розвідані родовища є обмеженими. А санкції — на десятиріччя.
Поріг нормальної рентабельності для лупаковиків США й Канади становить $36 за барель. Тобто, чим вищою є ціна на нафту, тим більше вони будуть качати. І вони качають. Більше нафти — ціни донизу. Це справа часу.
Крім того, незважаючи на зростання ціни, частка Московії на світовому ринку невпинно скорочується. А ера Тесли не те, що не за горами, вона вже стала реальністю. Тому — менше драматизму, будь ласка. Усім — вдалого дня.
