Із насолодою стежу за компанією, яка розгорнута проти мене у медіа і соціальних мережах після публікації статті «Обличчя і маски». Із насолодою тому, що зараз якраз річниця іншої компанії, розгорнутої проти мене під час Майдану. І тоді, і тепер - ті ж самі засоби. Маніпуляція фактами, висмикування фраз з контексту, перехід на особисте життя. Однак тоді мова йшла про життя як таке. Пікет молодиків бандитського типу під будинком, такі ж молодики під дверима. А зараз це - «гібридна війна». Тому й можна поки що за нею просто спостерігати.
Між тим велика частина коментаторів не може зрозуміти сенсу того, що я написав. А сенс в тому, що після краху соціалізму більша частина країн Центральної і Східної Європи так і не стали справжніми демократіями. У країнах Східної Європи - Росії і Бєларусі - корупцію вертикалізовано, а владу авторизовано. У країнах Центральної Європи корупцію подолано, а влада перетворилася або перетворюється на вождистську - як в Угорщині чи Польщі. Україна (як і Румунія) - виключення дякуючи клановій боротьбі, обумовленій тотальною корупцією. Янукович намагався цю корупцію вертикалізувати - за прикладом Путіна чи Лукашенка - однак зазнав поразки. І тепер новий етап - коли боротьби з корупцією вимагає не тільки суспільство, але й західні донори. Таким чином, з’являються шанси на приборкання кланових інтересів, а значить - до створення авторитарного популістського режиму. Мені дуже важко зрозуміти, де в цих тезах підтримка діючої влади - бо на чолі цього режиму буде зовсім не Порошенко. І я щиро вважаю, що жодних політичних запобіжників такому режиму немає - ані зовні, ані в самій країні. І в тому, що такий режим буде користуватися підтримкою більшості громадян і протриває довго, я теж впевнений. Я не бачу в цьому нічого особливого і не вважаю, що такий прогноз - заклик не долати корупційні процеси. Просто за все треба платити. За перемогу на Майдані, за збереження України ми заплатили роками війни. За перемогу над корупцією можемо заплатити роками авторитаризму. Адже ворогів у нас багато, не можна подалати всіх відразу. Перемога над корупцією - не гарантія добробуту і демократії. Добробут забезпечується сучасною економікою, демократія - політичною (а не клановою) різноманітністю суспільства. Ані того, ані іншого в Україні сьогодні немає.
Тому ці думки для мене - не просто публіцистичний прогноз. У січні 2014 року я точно знав, що в Україні Януковича мені не вижити. На відміну від більшості професійних пристосуванців, не виживу я і за часів наступного авторитарного правителя, така вже вдача. Для мене є критично важливим побудувати Україну і запобігти авторитаризму - це питання не тільки державної, але й особистої долі. І поки що я не знайшов запобіжників, які б дозволили мені впевнено дивитись у майбутнє української демократії.
