1. Безпекові угоди.
Зображення на світлині можна побачити на сайті Білого Дому (в першому коментарі), якщо спробувати відкрити текст двосторонньої «угоди про гарантії безпеки» із США, яку наше Zе підписало з президентом Байденом в італійській Апулії торік у червні.
Хоч публікуй, хоч приховуй, хоч скасовуй, а та угода з першого дня відразу була документом - 404 (як і в нас президент - 404). Бо всі ті безпекові «угоди», із США включно, насправді ж, тільки декларації про наміри - меморандуми про не зобов'язуючі нікого й ні до чого запевнення у безпековій сфері. Маючи три роки максимального сприяння, цей пожований чоловічок не уклав ЖОДНОЇ!!! справжньої безпекової угоди.
Так, Білий Дім тоді справді не бажав зв'язувати себе зобов'язаннями із таким неадекватним керівником. Тому в американській угоді я нарахував 6 чи 8 спеціальних згадок, що вона нікого ні до чого не зобов'язує. Але ж були ряд країн, які тоді ще були готові підписувати реальні зобов'язуючі документи з Україною.
Але виявляється, форму завідомо нікчемних меморандумів обрала українська сторона!
З москви попросили? Кроти порадили? Але в підсумку ні з США нічого на оті задекларовані 10 років нас не забезпечує, ні від жодної іншої країни. Зате той припадочний влаштовує істерику в Білому Домі перед журналістами, щоб йому всунули якісь гарантії у вже остаточно узгоджену угоду про надра. Це щоб зрозуміти всю його фальшивість у тій історії.
До речі, нашуміла угода на 100 років з Британією, хоча й розміщена на сайті британського уряду, але також не підлягала ратифікації. Отже, ні її самої (абсолютно порожнього документа), ні вже достатньо деталізованої декларації-додатку (сама назва «декларація» про все говорить!) у правовому полі обох країн фактично не існує.
У нас і президент фейковий, і все, що він ухвалював та підписував, фейкове.
Реальні лише страшні втрати й руйнування країни. І ще дуже навіть реальною буде ота угода про надра.
Щоб бути справедливим до цього Zе, підтверджу, що одну безпекову угоду він таки планував підписати й затвердити у повній відповідності до всіх норм права - це в квітні 2022 року на основі Стамбульської змови готувалася ним і його приспішниками Угода про гарантії безпеки від рашистської федерації. І він від тієї ідеї й досі не відійшов - Указ №211/2022 Про уповноваження на підготовку з рф угоди про гарантії безпеки досі не скасований!!!
2. Про копалини, вочевидь, домовилися.
Ну, це надто гучно. Просто США подали оновлений проєкт із якоюсь страхалочкою. Потім, спостерігаючи за переляканими фізіономіями укрделегації, оту страшилку прибрали (старий принцип: введи в хату козу/виведи козу) і Свириденко його швиденько погодила.
Зараз почнуть доводити до відома укрвлади вимоги плану Трампа про перемир'я. І в Ер-Ріяді в жодному випадку не Єрмак має бути! Це, ймовірно, перша й остання можливість ще якось вплинути на остаточні пункти й вимоги. А зіскочити з них ці зелені слизняки уже не зможуть. Туди потрібно для політичної частини угоди запрошувати Порошенка, а для підстраховки по воєнному блоці - Залужного. Але останнього тихо палять (так мені видається), а Порошенка Zеленський ніколи б ні на що не уповноважив...
У Ер-Ріяді розпочнуться переговори, чи як уже там це називати, між урядовцями США й камандою цієї укрвлади. Інформація вже оголошена з Білого Дому.
Ну, щоб нашим медіахвойдам не довелося посилатися на ненависних для них янкі (вони б так путлєра ненавиділи!), Zе знову виступив прес-секретарем Єрмака й анонсував їхню там участь. Єрмака??? Це програмування на провал???
Пригадуєте приповідку: «Коваль кує, а жаба ногу підставляє». От якого біса воно знову лізе, куди не слід???
Але вже не про те, хто в кого диктор і на якого лиха туди преться саме Єрмак, якого ніхто із США не сприймає нічим іншим, як лише завгоспом... Я про те, що це Zе анонсувало, що в понеділок саме попхається до Саудії. Ну, ніби зустрічатися із наслідним принцом-уbиvцею. Але в мене завжди, коли це наше непорозуміння має опинитися хоч територіально неподалік від важливих подій, виникає острах - ще ніколи не було так, щоб цей віслюк апокаліпсису чогось не перегадив...
До речі, а що тепер будуть ухвалювати наші слухняні місцеві депутатики? В тому числі й моєї рідної колись Львівської обласної ради? Вони ж там таких постанов понаприймали на захист Бубочки, засудження Трампа та з мріями про війну до переможного кінця. А він уже зовсім іншу пісеньку заспівав цитатами із дядечка Дональда й жодного «справедливого миру»:
... війна повинна бути зупинена якнайшвидше, і Україна готова працювати 24/7 разом із партнерами в Америці та Європі заради миру.
3. Полонені режиму внутрішньої окупації.
А доки населення і його «лідери суспільної думки» вправляються у виправданні свого Бубочки, мусолять тему костюмчика тощо, у нас ледь не щодня відбуваються якісь судилища проти наших захисників. Усі вони винуваті в одному: не дали здати Україну.
А ще багатьох із них ледь не випадково обирали хіба за званням. Он, у сталіна була «справа маршалів» - у історію увійшла. Так і наш маленький поморщений сталінчик хоче розжитися на свою справу полковників і генералів.
Ці судилища йдуть регулярно, залишаючись поза увагою отієї нікчемної продажної суспільної думки. Тільки за буквально пару днів від 3 березня три судові розправи з абсолютним нехтуванням усіх норм права.
Троє патріотів-полковників: Ілля Лапін, Руслан Розенберг та Роман Червінський. Неправедні розправи над ними на різних стадіях розгляду. Від Червінського вже самі судді й злочинці-прокурори ховаються. Саме його справу (зараз їх уже сфальшували дві) я раніше називав «чорним лебедем» для Зеленського.
Звинувачений у злочині, якого насправді не відбулося Руслан Розенберг, колишній комбриг вертолітної авіації НГУ, вийшовши під заставу, підписав контракт із ЗСУ і в перервах між судилищами від внутрішнього ворога воює проти ворога зовнішнього.
Полковника Іллю Лапіна взагалі під конвоєм етапують із сізо до неправедного суду. За що? За те, що на нього і його бойових товаришів хочуть повісити злочини отого Зе, якому так і не вдалося здати Харків…
Суспільство повинно реагувати на судове свавілля, а наразі реальної підтримки критично бракує. До захисників має бути в першу чергу повага, бо хто тоді буде захищати нас?
4. Нова зірка мудрого наріду.
От усе більше бажання десь відгородитися від усієї інформації, яка продукується українцями та в Україні. Тут усе злилося в якийсь пекельний мікс: прокльони й лизоблюдство щодо влади, совкова свідомість, антиамериканізм, пошук чергового винуватця та неодмінно доброго дядечка, який для нас і за нас виконає всю роботу...І ці божевільні шарахання все більше нагадують сцени з «Данко» в інтерпретації Леся Подерв'янського...
За півтора тижні чотири (!!!) рази мудрий нарід діаметрально поміняв своє ставлення до Трампа й Америки тільки тому, що їх до цього стимулював отой Zе, якого ж вони ніби й не навиділи до початку цієї серії маніпуляцій. Усе одно, основним залишиться класичний совковий настрій ворожості й недовіри до західних благодійників - згадайте ставлення українчиків до реального доброчинця Байдена. Хоч тоді, хоч зараз.
Але раптово спалахнула нова зірка - Макрон.
До нього дійсно щира повага і вдячність (бо є за що!) Але то в нас із вами, а не в того «мудрого наріду» - їм такі почуття не притаманні. Вони Макрона шельмували й висміювали або ж раптово так само безпідставно починали обожнювати... От зробив пан президент доволі гучну заяву. Французи аналізують, хоча й без надриву. А в нас уже суцільне: долой зрадливе НАТО, дайош європейську безпекову організацію на чолі з Францією і Україною! (Нас туди, до речі, також ніхто не запрошує).
То я вам переповім одну повчальну історію.
В 2004 році наша маленька парламентська делегація проходила стажування в НАТО й мали ми також пару візитів до органів ЄС. І я там під час спілкування запитав у якогось єврокомісара: «А як рухається ідея про створення європейського окремого військового блоку?» На мене довго дивилися здивовано, перепитували один в одного. Аж раптом до когось із присутніх дійшло: «Так це ж позаторік у Франції були вибори!»
Отже, Франція, яка покинула НАТО при Шарлі де Голі, але перебувала в ЄС, перед кожними виборами вдома чи в Європарламент піднімала тему створення власного європейського НАТО. Я застав період цих ініціатив за Ширака. Їх сповідував якийсь час і Саркозі, але потім остаточно повернув країну до Альянсу в 2009 році. Але Оланд і Макрон цю саму ідею так само піднімали на регулярній основі.
Зараз Макрон виголошує дуже привабливі тези й ідеї, але відразу після обрахунку їх вартості й початку стандартних страйків і маніфестацій ідею відкладає.
А щодо введення військ країн НАТО в Україну, то краще згадати його ініціативу з лютого 2023 року, коли наше Zе ледь не обпісялося після першої такої пропозиції Макрона. За той час і Франція вже пару разів то активно пропонувала свій контингент, то не менш бурхливо відкидала цю ідею. Недавно Макрон встиг поміняти підхід двічі за один тиждень.
Тому краще менше займатися дурістю, орієнтуватися на весь Альянс і налаогоджувати стосунки із США, без яких ніхто нам не буде по серйозному допомагати. А ще прийшов мені на гадку такий вислів із плодів власного досвіду:
«Не надто прислухайся, якщо тобі щось обіцяють французи, але сам ніколи нічого не обіцяй американцям...»
